Марія Ясинська: «Для мене вірші — це мова душі, це максимально відкрита розмова з читачем»
Ольга Левченко: Живите и радуйтесь каждому дню, благодарите судьбу за то, что у вас есть, и будьте счастливы!
6 Травня, 2021
Вплив дизайнерських форумів на тренди в меблевому дизайні
20 Травня, 2021
Марія Ясинська розповіла про своє дитинство, про свої творчі вподобання та нові, цікаві проекти, над якими вона зараз працює.
Вона дуже вимоглива до себе, і кожен її наступний проект кращий за попередній. Вона обожнює зиму і кожен рік святкує персональне, вигадане ще в дитинстві, свято. Вона співпрацює з різними косметичними брендами та дизайнерами не лише в якості режисера-сценариста, а й в якості моделі. Знайомтесь, сьогодні наша гостя — режисер-сценарист, письменниця та поетеса Марія Ясинська. Про своє дитинство, про свої творчі вподобання та нові, цікаві проекти, над якими вона зараз працює, Марія розповіла в інтерв’ю журналу MERLAINE.
З прозаїків мені імпонує творчість Альбера Камю. Його твори складні, і навіть якщо прочитати їх хоча б один раз, вони залишаються з тобою назавжди
Маріє, хто з поетів, письменників і літературних героїв вам найбільше імпонує, і чому?
З поетів я обожнюю Василя Стуса, Ліну Костенко, Івана Франка, Лесю Українку й Тараса Шевченка. Найперший літературний твір, який я почула в дитинстві від бабусі, — це саме «Причинна» Т. Шевченка. Відтоді я регулярно приносила до бабусі «Кобзаря», аби вона читала мені поезію. Якось так сталося, що «Причинну» я вивчила на пам’ять ще до того, як навчилась читати. З того моменту це мій улюблений поетичний твір, який захоплює своєю щирістю. А ще я в захваті від Сергія Жадана. В нього особливо красиво виходить римувати правдивість життя.
З прозаїків мені імпонує творчість Альбера Камю. Його твори складні, і навіть якщо прочитати їх хоча б один раз, вони залишаються з тобою назавжди — ти згадуєш сюжет, аналізуєш деталі й проживаєш все сотні разів. Хоча це література не для всіх. Її потрібно розуміти й бути готовим до глибокого аналізу не лише персонажів і подій, а й самого себе.
Крім того, мені імпонує Е.-Е. Шмітт. Його творчість не може залишити байдужим — кожен там знайде щось своє.
Якщо говорити про літературних героїв, то тут складніше… Щоб когось виділити, потрібно трішки подумати… Мабуть, суміш двох героїнь роману Луїзи Мей Олкотт «Маленькі жінки»: дуже романтичної, жіночної й правильно вихованої Маргарет Марч та її вольової, цілеспрямованої й принципової сестри Джозефіни. От якщо їх з’єднати в один персонаж, то це буде той літературний герой, який уособлює мене саму… Не без коректив, звісно.
Після кожного проекту в мене зростають вимоги до самої себе — я маю все робити на однаково хорошому рівні, а в ідеалі кожен наступний проект має бути кращим за попередній, бо це відповідальність перед глядачем і читачем.
Від чого залежить успіх, як Ви вважаєте?
Від вірності своїм мріям. А ще від працьовитості, самодисципліни, поваги до інших і любові до себе. Потрібно розуміти, що успіх — поняття відносне. Для кожного він свій, і не потрібно дивитись на когось, читати купу книжок з історіями життя успішних людей і намагатися повторити їхній шлях. Головне — це бути собою, прислухатися до себе, ставити собі ціль та максимально добре робити улюблену справу. А ще не боятися змін: якщо те, що ти робиш зараз, приносить дискомфорт і не відповідає тій картинці ідеального життя, яка є в голові, необхідно робити все залежне від себе, щоб це виправити. І не забувати один закон: успіх ніколи не буває швидким, і коли він прийде, доведеться працювати ще більше, щоб не втратити те, що здобув. А великий успіх — це велика відповідальність. Приміром, я ще з дитинства знала, що стану режисером-сценаристом і письменником. Я розуміла, що це непростий шлях, але усвідомлювала, що це та сфера, де я буду завжди в гармонії з собою, бо життя в нас одне, і єдиний правильний спосіб його достойно прожити — це бути лише там, де ти хочеш бути, й робити лише те, що ти добре вмієш і дійсно хочеш робити.
Після кожного проекту в мене зростають вимоги до самої себе — я маю все робити на однаково хорошому рівні, а в ідеалі кожен наступний проект має бути кращим за попередній, бо це відповідальність перед глядачем і читачем. Буває важко. Часто доводиться не спати кілька днів, але в цьому і проявляється любов до професії.
Якби Вас попросили зіграти в театральній постановці, якому жанру Ви б віддали перевагу?
Драмі чи мелодрамі. Хоч, якщо чесно, я вже грала в своїй же театральній постановці у цьому жанрі (концерт-вистава The Concert of the Feelings під супровід музики композитора М. Шоренкова). А ще б із задоволенням зіграла в якісній казці. У мене з’явилась до них особлива ніжність після того, як 4 роки поспіль я ставила і писала казки. Але це обов’язково була б різдвяна казка, бо Різдво для мене — це найбільш магічний період року. Обожнюю зиму! А ще у мене є персональне, вигадане років в 6-7, свято — День першого снігу. Мої рідні та найкращі друзі знають про це і надсилають мені привітання.
Цей рік виявився багатим на співпрацю з різними косметичними брендами та дизайнерами не лише в якості режисера-сценариста, а й, інколи, в якості моделі.
Над якими цікавими проектами Ви зараз працюєте? І, підбиваючи підсумки року, скажіть, якими з них Ви пишаєтеся найбільше?
Найважливіший мій проект — це друк збірки віршів під назвою «Оголеність». Це моя велика мрія, яка, здається, народилася разом зі мною. Вона, нарешті, зовсім скоро реалізується, і книжка побачить світ. Для мене вірші — це мова душі, це максимально відкрита розмова з читачем.
Цей рік виявився багатим на співпрацю з різними косметичними брендами та дизайнерами не лише в якості режисера-сценариста, а й, інколи, в якості моделі.
Також я розпочала працювати над сценарієм до фільму під робочою назвою «Роман». Це україно-американський проект, до якого мене як співрежисера і співсценариста запросив Вофка Соловей (режисер і сценарист). Сподіваюсь, що в наступному році ніщо не завадить нам розпочати зйомки.
А ще незабаром відбудуться прем’єри кліпів з моїми віршами (оператори В. Соловей і В. Пантелюк). Зовсім нещодавно ми відзняли матеріал і розпочинаємо робити постпродукцію.
