Олена Романюк: «Стан не змінюється від думок – він змінюється через новий досвід»
Сергій Шиян: «СУЧАСНА ЛОР-ХІРУРГІЯ – ЦЕ ШЛЯХ ДО ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТА»
30 Квітня, 2026
Дарина Онищенко: «Я ніби створюю власноруч казковий світ»
30 Квітня, 2026
Олена – тілесно орієнтована терапевтка нового покоління, яка працює на перетині тілесних практик, психоемоційного стану та фізіології нервової системи. Професійний шлях фахівчині починався у фітнесі та нутриціології: вона допомагала іншим жінкам змінювати тіло через дисципліну, тренування і харчування. Проте з часом переосмислила цей підхід, помітивши, що жорсткий контроль не дає стабільних результатів, а навпаки – підсилює виснаження і втрату контакту з собою.
У своїй практиці Олена поєднує дихальні техніки, м’який рух, тілесні вправи та елементи танцювальної терапії, які сприяють зниженню внутрішньої напруги, відновленню енергії та дають змогу виходити із замкненого кола виснаження. Ми розпитали фахівчиню про її авторську методику та досягнення
Довгострокові зміни починаються тоді, коли жінка повертається до себе: вчиться чути тіло, знижує рівень напруги й відновлює відчуття безпеки
Олено, Ви створили власну унікальну систему для жінок, яка дає змогу повернути контакт з тілом не через контроль – через розслаблення. У який момент у своїй практиці фітнес-тренерки Ви зрозуміли, що проблема більшості жінок не в дисципліні, а у стані нервової системи?
Моє життя з дитинства було пов’язане з тілом через танець і спорт. Але тривалий час я взагалі не сприймала тіло як об’єкт контролю чи як щось таке, що треба постійно виправляти. Воно просто було – живе, рухоме, природне.
Переломний момент стався, коли я потрапила в хореографічний коледж, де стрункість, контроль і дієти вважалися нормою. Саме там я вперше зіткнулася з підходом, у якому тіло треба постійно контролювати і змінювати.
Згодом я почала глибше досліджувати тіло не тільки через хореографію, а й через фітнес і нутриціологію – щоб зрозуміти, як створити «ідеальне тіло». Але що довше я працювала з жінками, то більше бачила: класичний підхід, побудований на дисципліні й контролі, не дає стабільного результату для більшості.
Я почала помічати закономірність: що більше жінка намагається контролювати своє тіло – то більше втрачає з ним контакт. Це проявляється у напрузі, виснаженні, складності схуднути або у поверненні ваги. І навіть «правильне» харчування не працює повноцінно, якщо тіло перебуває в стані хронічного стресу.
Ключовим став мій особистий досвід. Після початку повномасштабної війни я була змушена емігрувати й опинилась у стані постійного стресу. Попри те, що в моєму житті залишались рух, тренування і збалансоване харчування, тіло було напружене, «закрите» і моя вага збільшилась приблизно на шість кілограмів.
Саме тоді я глибше усвідомила: тіло залежить не тільки від того, що ми їмо і як тренуємось, а й від того, в якому стані ми живемо, – від стану нервової системи.
Це привело мене до формування власного підходу – через тіло, рух і тілесні практики, через відновлення контакту з собою та відчуття безпеки, а не через контроль і жорстку дисципліну.
Що більше жінка намагається контролювати своє тіло, то більше втрачає з ним контакт
Які найчастіші сигнали тіла Ви помічаєте у жінок, котрі живуть у постійному стресі? Чи правда, що накопичені емоції можуть проявлятись у вигляді напруги, набряків або втоми в тілі?
Так, це правда. І це не щось абстрактне – це абсолютно фізіологічний процес, який відбувається в тілі.
Коли ми переживаємо стрес, тіло природно стискається, аби бути «напоготові». Це нормальна реакція виживання. Але проблема в тому, що для багатьох жінок цей стан стає постійним.
Те саме з емоціями. Емоція – це енергія, яка потребує руху й вираження. Якщо жінка відчуває злість, образу, напругу, але не проживає це, не дає цьому виходу, – ця енергія не зникає. Вона залишається в тілі у вигляді хронічної м’язової напруги.
Звідси – підняті плечі, затиснутий таз, напружений живіт, біль у спині, відсутність відчуття розслаблення.
Через ці постійні «зажими» порушується циркуляція крові й лімфи. І це вже проявляється на фізичному рівні – у вигляді набряків, важкості в тілі, хронічної втоми.
Тіло витрачає величезну кількість енергії просто на те, щоб утримувати цю напругу.
І ключова проблема в тому, що ми живемо в стані постійного стресу, але при цьому майже не даємо собі моментів справжнього розслаблення. Ми не повертаємо тіло в стан безпеки і не проживаємо ті емоції, які накопичились.
Тому найчастіше, що я бачу у жінок, – це постійно напружений живіт, «кам’яні» плечі, зажатий таз і відчуття, ніби тіло ніколи повністю не розслабляється.
Якою є найпоширеніша помилка жінок, коли вони намагаються «змінити своє життя»? Чому, на Вашу думку, контроль і сила волі часто тільки погіршують стан?
Найбільша помилка – це намагатися змінити своє життя, стан і тіло через силу волі та контроль, а не через внутрішній ресурс і природну енергію.
Більшість жінок починають зміни з думки: «Зі мною щось не так». І цей стан заводить їх у дієти, жорсткі тренування, контроль і виснаження.
Коли жінка довго живе в цьому стані, накопичується напруга, тривога й виснаження. І тіло починає сприймати навіть «правильні» дії як загрозу, входячи у ще більший стрес.
Якщо немає контакту з собою, вміння розслаблятися, працювати з нервовою системою, то зміни будуть короткочасні.
І що більше жінка тисне на себе через контроль і відчуття «зі мною щось не так», то глибше заходить у коло виснаження й незадоволення.
І от дійсно реальні, довгострокові зміни починаються тоді, коли жінка повертається до себе: вчиться чути тіло, знижує рівень напруги і відновлює відчуття безпеки.
Чи може робота з тілом реально впливати на гормональний фон і емоційний стан? Яку просту тілесну практику Ви порадили б жінці, котра відчуває постійне виснаження? І як отримати Вашу секретну систему для того, щоби почуватися наповненою та щасливою?
Є дуже точна фраза: стан не змінюється від думок – він змінюється через новий досвід. І цей досвід ми можемо прожити тільки через тіло.
Саме тому часто буває, що жінки багато розуміють – ходять до психолога, усвідомлюють свої стани, але реальних змін не відчувають. Тому що усвідомлення – це тільки рівень думок. А проживання відбувається через тіло. Робота з тілом прямо впливає і на гормональний фон, і на емоційний стан.
Коли жінка довго живе в хронічному стресі, її нервова система постійно в напрузі, підвищується рівень кортизолу. Коли цього забагато і стрес постійний, це впливає на все: енергію, сон, вагу, набряки, травлення і загальне відчуття життя.
Можливо, ви помічали: навіть якщо не хочеться нічого робити, а все ж пішли на тренування або танці – з’являється енергія, легкість, піднімається настрій. Ось це і є робота через тіло.
Тому що мозок не вірить словам – він вірить стану тіла.
І саме через дихання, м’який рух і розслаблення ми можемо змінювати цей стан і впливати на внутрішні процеси.
Якщо говорити про просту практику, я завжди раджу почати з бази:
- лягти на підлогу, покласти руку на живіт і 5 хвилин просто дихати, подовжуючи видих і фокусуючись в одній точці;
- після цього можна додати м’який рух: повільні кругові рухи тазом або легке похитування тілом.
Це прості, але дуже ефективні практики, які допомагають зняти напругу, зменшити тривогу й повернути тіло в стан спокою.
Що стосується моєї системи, це не одна практика, а цілісний підхід.
Я працюю через танцювальну терапію, тілесні практики та нервову систему, щоб дати тілу відчуття безпеки, зняти напругу й повернути контакт із собою.
І саме з цього стану з’являється енергія, стабільність і відчуття наповненості.
Ви пишете книгу. Яку головну думку Ви хочете донести жінкам через неї?
Моя книга народилася з моєї особистої болі – постійного відчуття, що зі мною щось не так.
Я жила у спробах себе виправити. І вже працюючи з жінками, побачила, що це не тільки моя історія – це глобальна проблема.
Ми живемо у світі, де жінку вчать контролювати себе: їжу, тіло, емоції, поведінку. І через це вона поступово втрачає контакт із собою – перестає відчувати, чого хоче, що їй потрібно, коли вона втомлена, коли їй боляче.
І починає жити не через себе, а через «треба».
Моє завдання через книгу – повернути жінку до самої себе.
Пояснити, чому вона потрапляє в замкнуте коло контролю, зривів, стресу і виснаження. Що з нею відбувається, коли вона тривалий час живе в напрузі.
І найголовніше – показати, що її «проблема» не в силі волі. Це сигнал тіла про втрату контакту з собою.
Я хочу, щоби після прочитання моєї книги жінка не тільки розуміла, що з нею відбувається, а й знала, як із цього вийти.
Щоб вона краще відчувала своє тіло, розуміла процеси, які в ньому відбуваються, і навіть у складному світі могла повертатись до себе і не втрачати цей контакт.
Тому що стрес – це частина життя. Але ненормально жити в постійному від’єднанні від себе.
І зміни можливі не через насилля, а через відновлення контакту, розслаблення і відчуття безпеки.
