Кірил Рухлін: Перші кола великої мрії
Валерія Фатєєва
6 Березня, 2026
Юлія Рештун: Психологія цілісності
6 Березня, 2026
Кірил Рухлін – представник нового покоління юних спортсменів, для яких мрія починається дуже рано й одразу перетворюється на дію. Для нього картинг став не просто видом спорту, а простором, де формується характер, дисципліна й віра у власні сили. Перші тренування, нові траси, міжнародні старти – кожен етап його шляху вже зараз виглядає як серйозний крок до великої мети
Кіриле, чи пам’ятаєш ти свій перший день у картингу? Які почуття тоді були – страх, цікавість, азарт? І що допомогло тобі не здатися?
Так, я пам’ятаю цей день, наче вчора. І, напевно, ніколи його не забуду. Саме першого дня у мене було велике почуття цікавості. Бо до того я взагалі ніколи не керував автівкою самостійно. Для мене все було новим, незвичним і навіть трохи страшним.
Тої миті в мене в голові зародилось питання: на що я здатний у цьому напрямі, й саме воно мене рухало вперед. Після першої гонки картинг став моїм стилем життя.
Картинг – це не лише швидкість, а й дисципліна та концентрація. Що для тебе найважче в тренуваннях і що, навпаки, приносить найбільше задоволення?
Тренування з картингу – це вже не про легкість. Особисто для мене найважче – це виправляти помилки, адже це боротьба зі своїм страхом та можливостями.
Та, проте, бувають і моменти, коли отримуєш велике задоволення, і це тоді, коли ти опановуєш той поворот, над яким важко працював і над яким ти доклав так багато зусиль. Але найбільше задоволення – це знайомство з новим треком, коли їдеш не поспішаючи, роздивляючись кожен поворот, травичку, поребрик – і закарбовуєш їх у своїй пам’яті.
Ти вже брав участь у серйозних змаганнях і переживав як перемоги, так і складні моменти. Чого спорт навчив тебе про себе самого?
Мій шлях у міжнародних змаганнях тільки щойно почався, проте він дуже яскравий. У мене вже були подіуми на міжнародній арені, де я здіймав наш прапор. Але й були не дуже солодкі моменти: в мене було два перевороти і багато аварій. Усе це – мій досвід. Я навчився ніколи не здаватися, рухатися вперед до кінця, навіть коли на старті тобі зігнули раму, я знаю, що зусилля недаремні. Я став сміливим, умію гідно приймати поразки, я маю ціль, я витривалий, я не здаюсь при перших труднощах, я не вразливий і… я можу ще довго-довго продовжувати.
Коли ти думаєш про своє майбутнє, ким ти бачиш себе далі – і що для тебе означає бути гонщиком не лише на трасі, а й у житті?
У майбутньому я хочу бути у Формулі-1. Я знаю, що це буде дуже важко, але намагатимуся зробити все можливе для цього. У принципі, я вже на початку шляху – не тільки на трасі, а й за її межами. Я веду з мамою соцмережі, щоб мене якомога раніше побачили компанії, які захочуть підтримати автоспорт у моїй особі. З татом ми складаємо плани перегонів на сезон, бо треба розвиватися й опановувати якомога більше трас. Бути гонщиком не лише на трасі, а й у житті – для мене це значить, що в житті, як у гонці, «їдемо на всі бабки» – так каже мій тренер перед гонкою.
