Творчість, яка спонукає думати
Косметика DermaRi – це про результат!
3 Липня, 2024
Колаген – маркетинг чи користь?
3 Липня, 2024
Вишукана й тендітна зовні, українська художниця Наталія Морозова має сталевий внутрішній стрижень, який дозволив їй перетворити хобі на головну справу життя. Талановитість і цілеспрямованість дають мисткині змогу долати перепони та досягати неймовірних успіхів не тільки в рідній країні, а й далеко за її кордонами.
Як починала свій творчій шлях, коли заробила перші гроші та чим для неї є справжнє мистецтво, художниця розказала читачам журналу Merlaine
Наталіє, чому Ви пишете картини?
Для мене живопис – це хобі, котре перетворилося на справу життя. Коли я пишу картини чи проводжу майстер-класи, то відчуваю, що я на своєму місці як особистість, виконую свою місію. А ще це – певний вид медитації.
Чим для Вас є мистецтво?
Це мій шлях самопізнання. У творчих процесах я відкриваю нові перспективи себе як митця, як жінки. Ця справа заспокоює мене та врівноважує, а також залишає певний слід про мене через призму моїх робіт. Так би мовити, фіксує моє існування, увічнює.
Про що Ваші картини?
Більшість моїх картин – про гармонію, про красу, естетику. Це гра кольору, текстури та форми. Я пишу квіти олією чи акрилом, і більшість моїх картин є інтер’єрними – створені для декору та затишку осель. Кожна квітка має певний символ, наприклад червона троянда – кохання, нарцис – відродження, оновлення, півонії – багатство, гідність, фіалка – скромність, смирення, іриси – мудрість, хоробрість, маки – сон, забуття тощо… Такий певний символізм у картинах приносить у вашу оселю те, що ви обираєте.
Коли Ви заробили свої перші гроші як мисткиня? Що Ви відчували цієї миті?
Мабуть, то була фінансова винагорода за перемогу на олімпіаді з образотворчого мистецтва. Але більш вагомий бюджет (приблизно $500 на той час) я отримала за участь у конкурсі для реклами теплопунктів; ми малювали рекламу про те, як спеціальні обігрівачі можуть покращувати життя, але її треба було виконати в певній метафоричній формі. Пам’ятаю, в мене було дві роботи: теплиця з полуницею та курник з курчатами, які грілись біля теплопункта. Тоді, будучи ще школяркою, я дуже собою пишалась і відчула, як це – отримувати гроші за свої здібності.
Ви займались образотворчим мистецтвом ще з дитинства. Чи пам’ятаєте Вашу першу роботу?
О, так! Уперше коли мама привела мене на гурток, а мені було тоді щось рочків із чотири, я намалювала яблуню й одне з яблук, котре впало на землю. Це яблуко було надзвичайно велике відносно тих, що висіли на дереві, і навіть самого дерева. Я пам’ятаю цю роботу дуже добре, тому що мама довгий час зберігала всі мої праці і я їх частенько передивлялась. Як сказали б тоді психологи, дивлячись на мій дитячий малюнок, – я мала надзвичайно егоцентричний характер і вважала, що світ обертався навколо мене. Не буду це спростовувати (посміхається).
Яким творчим проєктом Ви найбільше пишаєтесь?
Наразі їх два. Перший – комерційна робота: розпис стін у стилі джунглів на віллі моїх знайомих. Пишаюся тим, що впоралась досить швидко та якісно з великим об’ємом, за два місяці я розписала три стіни у великому будинку. А другим є мій проєкт майстер-класів з живопису для початківців, що я проводжу в Дубаї, – Natamo art Space.
Який творчий челендж Ви нині для себе обрали?
Я почала малювати на великих полотнах. Це тренує мою витримку, дисциплінує, а також удосконалює навички працювати з великими формами, більше приділяється уваги пропрацюванню деталей. На великому полотні ти практично не маєш права на помилку.
Чи є у Вас досвід участі у виставках за кордоном?
Так, я маю такий досвід, але через сімейні моменти та війну перебувала – саме під час виставки – в Україні. Це була цьогорічна зимова виставка в Дубаї в Gallery 76. П’ять моїх робіт стали частиною цього заходу. Мої друзі підтримали мене і привезли мої роботи, а також отримали за мене сертифікат учасника. Це був дуже хвилюючий момент. Самі організатори зазначили, що мої роботи особливо привертали увагу, бо були виконані в класичній техніці, а більшість учасників представляли сучасне мистецтво та абстракцію. Після виставки я продала кілька робіт у Європу. Уся ця драматична ситуація з моєю відсутністю лише надихнула мене продовжувати писати та виставляти свої роботи.
Якими є Ваші творчі мрії, плани як мисткині?
Хочу створити колекцію великих робіт і надрукувати каталог. Узяти участь у благодійній акції зі своїми роботами. План – сумлінно працювати. Ще одна мрія – мати власного продюсера.
Яка була найнезвичайніша похвала Вашій картині?
В Україні я знімала квартиру в однієї моєї знайомої, яка дуже любила картини і прикрашала ними свою оселю. Одного дня Світлана, так її звали, купила в мене картину, яка особисто мені ну зовсім видавалася невдалою, а от їй припала до душі. Це було років п’ять тому. Світлана на початку війни переїхала в Німеччину і, не повірите, забрала лише мою картину з собою. А вона була чималенька. Купила їй рамку й вислала світлину, що для мене було найвищим рівнем похвали.
Чим, на Вашу думку, є справжнє мистецтво?
Це творчість, яка «ставить запитання», тобто спонукає глядача до розмови, змушує його думати, співпереживати та грати в інтелектуальні ігри, які пропонує автор. Мистецтво – це певний діалог із самим собою. Тобто якщо порівняти мистецтва з уживанням якихось препаратів, мистецтво не призводить до розслаблення та кайфу, а навпаки, веде до підвищення руху думки, роботи мозку. Справжнє мистецтво поєднує в собі три компоненти: активізує інтелектуальні ресурси глядача, має найвищі естетичні властивості (музеї та інші інституції демонструють, якого рівня) і третій – мистецтво має бути на вістрі епохи, актуально й соціалізовано. Іноді буває так, що мистецтво не потрапляє в рами свого часу, начебто випереджає його або ніби трохи запізнюється. Якщо є всі три компоненти, це вистрілює, стає бомбою.
