Юліє, «Території свята» вже 10 років. А з чого все починалося, якою була Ваша перша ідея та якою Ви бачили компанію на старті? Чи були у Вашій історії помилки або складні рішення, які згодом стали важливими уроками для розвитку бренду?

Я не можу сказати, що пам’ятаю якісь свої підприємницькі помилки. Напевно, тому, що не називаю їх нині помилками. Для мене все це – досвід, завдяки якому я росла разом з «Територією свята».

А якщо повернутися до самого початку, то моя історія зі святами, мабуть, почалася набагато раніше, ніж сам бізнес, – ще в дитинстві. Одними з моїх найщасливіших спогадів залишилися дні народження. Бабуся завжди дарувала нам повітряні кульки: п’ять років – п’ять кульок, шість – шість… Здавалося б, така проста річ, але я досі пам’ятаю ті емоції.

Уже в дорослому житті я завжди знала, що хочу мати власну справу. Хотіла реалізувати себе, створити щось своє і водночас бути підтримкою для чоловіка, родини. І одного разу, напередодні дня народження нашого сина, якому мало виповнитися чотири роки, усе ніби зійшлося в одній точці.

Я досі називаю той момент «поцілунком Бога». До мене просто прийшла думка: свято. А свято для мене – це кульки, радість, очікування, емоції.

На четвертий день народження сина ми придбали свої перші кульки. Так почалася «Територія свята». І відтоді день народження мого сина для нашої родини має подвійний зміст: це ще й день народження «Території свята».

Тоді я, звичайно, не могла знати, яким буде цей шлях через десять років. Не було великої бізнес-стратегії чи розписаного плану на десятиліття. Але вже було головне – бажання створювати для людей те відчуття свята, яке я сама так добре пам’ятала з дитинства.

А всі складні рішення, невдалі спроби й моменти невизначеності, які були потім, я сьогодні сприймаю не як помилки. Це був досвід. Саме він поступово перетворював маленьку ідею на бренд, а мене – на підприємицю.

Протягом цих десяти років бренд, напевно, не раз змінювався. Яким був шлях «Території свята» від перших кроків до сьогодення? Які принципи та цінності сформувалися за роки роботи і сьогодні є основою бренду?

Протягом десяти років «Територія свята», звичайно, дуже змінилася. Змінювалися масштаби, послуги, моє бачення бізнесу, змінювалася і я сама. Але нині я розумію: найважливіше, що залишалося незмінним усі ці роки, – у центрі всього, що я створюю, завжди була людина. Не декор, не кульки, не масштаб події. Людина і те, що вона відчує.

Колись мені говорили: «Ти прислужуєш людям, це не бізнес». А я ніколи не могла з цим погодитися. Навпаки – з роками дедалі більше переконуюся, що бізнес і будується на ставленні до людей.

Я не дозволю собі виконати роботу абияк, неякісно чи непорядно стосовно клієнта тільки тому, що так простіше або вигідніше. За кожним замовленням для мене стоїть людина і важливий момент її життя. І якщо вона довірила цей момент мені, я маю бути гідною такої довіри.

Нещодавно, читаючи Ентоні Роббінса «Розбуди в собі велетня», я зупинилася на думці про те, наскільки важливими для якості нашого життя є взаємини з іншими людьми. І впіймала себе на тому, що фактично будувала свій бізнес навколо цього принципу всі ці роки, навіть коли ще не могла сформулювати його словами.

Тому нині принципи «Території свята» для мене – це не красиві фрази для презентації. Це порядність, якість, відповідальність, повага до людини та її емоцій. І ще одне – не втрачати людяність заради масштабу.

Я хочу, щоб «Територія свята» росла. Хочу, щоб це був сильний український бренд. Але якщо одного дня за масштабом перестане бути видно людину – це вже буде не та «Територія свята», яку я створювала.

Які історії Ваших клієнтів найбільше запам’яталися Вам за ці роки?

Історій за десять років було настільки багато, що складно виділити одну. Але деякі слова залишаються зі мною назавжди.

Одного разу ми приїхали з експрес-привітанням до хлопчика. Я пам’ятаю реакцію його бабусі. Вона дивилася на все, що відбувалося; і сказала: «Ми навіть подумати не могли, що таке побачимо у своєму житті».

Здавалося б, для нас це робота: приїхати, привітати, створити атмосферу. А для когось ці кілька хвилин стають подією, яку запам’ятовує вся родина.

Саме такі моменти з роками сформували моє розуміння «Території свята». Ми працюємо не з кульками. Ми працюємо з людськими емоціями.

І, мабуть, найцінніше підтвердження цього – слова самих людей. Мені писали: «Ти наша фея свята», «Ви не просто майстер. Ви людина з душею». А одного разу написали, що ми стали тим промінчиком сонця, який зігрів людину.

Так я зрозуміла ще один принцип свого бізнесу: довіру неможливо купити рекламою. Її можна тільки заслужити ставленням до людей, якістю роботи й тим, що людина відчує після зустрічі з тобою.

Одного дня Ви відчули, що «Територія свята» – це вже не просто про організацію та оформлення свят, а передусім про людей та їхні емоції, і почали працювати над книгою «Територія емоцій». Чого саме підприємницький шлях навчив Вас про людей, їхні емоції та прийняття рішень?

Напевно, я не можу назвати один конкретний день, коли зрозуміла, що «Територія свята» – це вже не просто про кульки чи оформлення. Це розуміння приходило поступово – через людей.

За десять років я бачила тисячі різних реакцій. Діти сміються, біжать назустріч героям, танцюють, обіймають їх. А дорослі часто реагують зовсім інакше: спочатку стоять осторонь, усміхаються, спостерігають, а потім раптом витирають сльози.

Колись я не зовсім розуміла, чому це відбувається. А з роками зрозуміла: ми торкаємося не віку людини – ми торкаємося її внутрішньої дитини.

Саме про це я пишу в «Території емоцій». Про те, що дорослі плачуть не тому, що їм сумно. Іноді одна пісня, обійми казкового героя чи атмосфера свята за кілька секунд повертають людину до того, що вона давно носить усередині: до дитинства, спогадів, любові, людей, яких не вистачає, до тієї частини себе, котра ще вміє щиро дивуватися.

І тоді я зрозуміла ще одну важливу річ: свято – це культура емоцій.

Ми багато говоримо про культуру праці, освіти, відповідальності. Але набагато рідше – про вміння радіти, дякувати, обіймати, говорити теплі слова вчасно, а не потім. Про вміння не соромитися радості.

Мабуть, саме тому з’явилася «Територія емоцій». Мені стало замало просто створювати свята. Захотілося осмислити те, що я бачила всі ці роки.

Робота навчила мене, що життя дуже рідко змінюється одної великої миті. Частіше воно складається з маленьких моментів, які ми можемо навіть не помітити. Але саме вони потім залишаються в пам’яті.

Колись я гадала, буцім щастя – це щось велике, особливе, те, що одного дня обов’язково має прийти. Нині гадаю інакше. Щастя дуже часто приходить тихо. І наше завдання – не пропустити його.

Якою Ви бачите «Територію свята» в подальшому? Яким має стати сильний український бренд, котрий Ви мрієте побудувати, і які цінності обов’язково залишаться незмінними?

Майбутнє «Території свята» для мене – це значно більше, ніж стати більшою компанією. Так, я хочу побудувати сильний український бренд. Хочу, щоб нас знали в Україні. Хочу масштабування і розвитку.

Але для мене принципово важливо, ЩО САМЕ ми будемо масштабувати.

Не просто кількість замовлень. Не просто декор. Не просто географію.

Я хочу масштабувати культуру емоцій і ставлення до людини.

І якщо одного дня «Територія свята» стане великою компанією, я хочу, щоб у ній залишилося те саме, з чого все почалося: людина, якість, порядність, відповідальність і справжня емоція.

Бо для мене сильний бренд – це не той, який просто впізнають. Це той, якому довіряють.

https://www.instagram.com/teritoria__svyata