Катерина Мішеніна: «Натхнення – в житті»
Дарина Онищенко: «Я ніби створюю власноруч казковий світ»
30 Квітня, 2026
Анна Капінус: «Природне омолодження – це про інший рівень розуміння свого обличчя»
30 Квітня, 2026
Катерина Мішеніна перетворює звичайні речі на атмосферу затишку й тепла. Історія цієї дівчини почалася з простого – любові до декору з бавовняного шнура, але з часом це захоплення стало справою, що наповнює простір сенсом і емоціями
Дім починається з деталей, які ви обираєте. Я допомагаю створити ті, що точно відчуваються «своїми»
Як з’явилась ідея створювати декор власноруч?
Усе почалося з любові до створення декору своїми руками. Побачивши, що можна зробити зі звичайного бавовняного шнура, я буквально закохалася в цю ідею. З часом це стало більше ніж хобі – це мій спосіб створювати речі, які не просто прикрашають, а формують атмосферу.
Пам’ятаєте свій перший виріб? Що це було?
Так, і це дуже тепле відчуття. Мій перший виріб був простим, але саме з нього почалася ця історія. Два підтарільники з бавовняного шнура, з якими я одразу ж засервірувала вечерю. Це був особливий момент: коли річ, створена власноруч, стає частиною твого дому і змінює настрій звичайного вечора.
Саме тоді з’явилось розуміння: я хочу робити більше.
Ви також навчаєте інших. Як виникла ідея проводити навчання? Та чи може людина без досвіду швидко навчитися створювати такі вироби?
Ідея навчання з’явилась дуже природно – коли почали запитувати: «А як це зробити?».
Я зрозуміла, що хочу не просто створювати речі, а передавати це відчуття – коли ти можеш зробити щось красиве самостійно.
І – так, людина без досвіду може навчитися. Тут важливі не стільки навички, скільки бажання, практика і терпіння. Коли даєш собі час набити руку, з’являється легкість і впевненість у кожному русі.
Де Ви шукаєте натхнення для нових ідей?
Натхнення – в житті. У деталях інтер’єрів, у світлі, у поєднаннях кольорів, у настроях, які хочеться зберегти.
Дуже часто мене надихають саме замовниці, їхні запити, побажання, їхній простір. Коли мені надсилають фото дому, я ніби відчуваю атмосферу – і вже з цього народжується ідея. Далі все складається у розмові: я уважно слухаю, враховую деталі та побажання й перетворюю це в цілісну, гармонійну річ.
Яку пораду Ви дали б людям, котрі хочуть почати щось створювати власноруч, але не наважуються?
Не чекати ідеального моменту. Його не буде. Починати з малого і дозволити собі робити неідеально. Бо саме в цьому процесі з’являється впевненість, стиль і своє відчуття. І ще – не порівнювати себе з іншими. Те, що ви створите, вже буде унікальним, бо воно про вас.
