Юлія Баніт: «Не інвестувати – найбільший ризик»
Діана Цимбалюк: «Найкраща інвестиція – це інвестиція в себе»
5 Січня, 2024
Вікторія Заварухіна: «Польську мову реально вивчити навіть за півроку»
5 Січня, 2024
Фахівчиня з інвестування Юлія – неймовірно розумна, допитлива та смілива людина. У 24 роки вона, здається, знає все про те, як працюють гроші, навчає інших фінансової грамотності та допомагає людям будувати капітал з нуля або навіть з мінусу. Ми поговорили з нею про ризики та стереотипи інвестування, а також з’ясували, чому людина має інвестувати у власну пенсію з молодих років.
У 19 років прийшла до батьків і сказала, що маю пенсійний рахунок
Якщо за молодого віку людина не почала інвестувати, на пенсії її очікує фінансовий крах
Юліє, Ваші батьки – підприємці, й у Вас із дитинства були творчі взаємини з грошима. Розкажіть, як Ви розпочали свій інвестиційний шлях і чому саме ця галузь Вас зацікавила з такого молодого віку.
Я з дитинства бачила, як розподіляються гроші в родині, це викликало цікавість. У десятому класі я отримувала стипендію і пам’ятаю, як тато брав мене за руку та вів до найближчого обміну валют, щоб я обмінювала свої накопичення в гривні на долар. Уже тоді було розуміння, що просто отримувати та спускати гроші в нуль не можна. Треба їх спершу зберегти.
У родині я започаткувала культуру інвестування. Просто у 19 років прийшла до батьків і сказала, що маю пенсійний рахунок. Тоді вже і вони почали замислюватися над пенсією та інвестуванням. Батьки дуже хвилювалися за мене, щоб я не вклала гроші у якісь піраміди, але підтримали. І підтримували всі мої починання, ніколи не перешкоджали, навпаки, ділилися досвідом. А вибір з дитинства залишався за мною.
Я бачила їх підприємницький шлях, і було розуміння, що за бізнесом є щось більше. Як створити більше джерел доходу і як ними керувати, як не залежати від кількості відпрацьованих годин, як бути вільною. У 17 я почала знайомитись із книжками з інвестування та фінансової грамотності. Тепер уже сама її викладаю.
У моїй картині світу стабільності не існує
Саме інвестиції дають розвиток країні
Вам належить цікава фраза «Не інвестувати – найбільший ризик». Поясніть чому. Як Ви вибираєте об’єкти для інвестування в Україні та за її межами? Які критерії для Вас найважливіші? Як забезпечуєте стабільність своїх інвестицій?
Дійсно, я так вважаю, бо якщо за свого молодого продуктивного віку людина не почала інвестувати, на пенсії її очікує фінансовий крах. Дуже ризиковано жити, сподіваючись на те, що тобі хтось якось допоможе. Чи то держава, що надасть пенсію, чи то діти, онуки. Я хочу з роками покращувати свій рівень життя і впевнена, що це можливо тільки за допомогою інвестування. Без інвестицій людина сходить у фінансову яму, причому сама того не усвідомлюючи.
Усі інструменти в моєму портфелі відповідають моїм цілям і моїй толерантності до ризику. Перш ніж обрати якийсь об’єкт, я вивчаю ринок цієї країни, її економіку, політику, географічне положення. Критеріїв дуже багато. Для мене важливо, наскільки ліквідні будуть мої інвестиції, який я отримаю дохід, важливо, щоби стратегічно ця інвестиція підходила моєму плану.
У моїй картині світу стабільності не існує. Я не використовую це слово у своєму лексиконі чи в стратегіях. Людина має бути гнучкою до змін і вміти швидко приймати правильні рішення. Моя «стабільність» – у моїх навичках.
В інвестуванні головне – це час, а не сума
Ви навчаєте основ фінансової грамотності, навчаєте будувати капітал з нуля або з від’ємного старту. З якими труднощами Ви стикалися в цьому процесі, які стереотипи та помилки людей стають на заваді їх фінансового успіху?
Так, я дуже люблю працювати з людьми та передавати людям власний досвід. Постановка фінансової цілі, інвестування та створення капіталу – це ті процеси, де мало просто опанувати фінансову грамотність. Треба вміти домовлятись ще з іншими членами родини, продати родині свою ідею, дійти згоди, враховувати ті моменти, про які в побутовому житті навіть не задумався би. Я ніколи не сприймала життєві ситуації як складності, мене так навчили. І я не з тих людей, хто боїться перепон. Для мене це цікаво.
Людям заважає невміння домовлятись із партнером або з батьками. І заважає стереотип, що інвестиції – це для багатих або для тих, хто вже збирається на пенсію. Люди постійно відкладають «на потім» інвестування, вважаючи, що бізнес або їх основна робота дадуть їм фінансову незалежність, але це неможливо.
Вибір з дитинства лишався за мною
Яким Ви бачите майбутнє інвестування в Україні, особливо в контексті змін на фінансовому ринку через війну? Що Ви можете порекомендувати тим, хто розглядає можливість створення недержавних пенсійних накопичень, на основі власного досвіду, адже Ви маєте такі накопичення?
Я і тепер інвестую частину грошей в Україні. Вважаю це своїм обов’язком, тому що саме інвестиції дають розвиток країні. Звичайно, треба оцінювати ситуацію холодною головою, а не емоціями. Україна має більше заохочувати своїх громадян інвестувати в неї, на прикладі з облігаціями ми побачили, що це можливо. Спрощення процесу інвестування, активна рекламна кампанія – і потік коштів збільшився. Але не треба забувати, що на деяких ринках права інвестора в Україні захищені слабо.
Для тих, хто розглядає пенсійні накопичення в Україні, є два варіанти. Це лайфові страхові компанії або недержавні пенсійні фонди. Але краще це поєднувати з інвестуванням у фондовий ринок, для того щоби будувати капітал у різних валютах.
Можу порекомендувати почати вивчати, як це працює, розібратись із тим, як перевірити надійність страхової компанії або пенсійного фонду та нарешті відкрити свій рахунок. Тому що в інвестуванні головне – це час, а не сума. Що раніше ви почнете, то раніше прийдете до фінансової свободи.
