Сучасна УКРАЇНСЬКА ЖІНКА: СЕРЦЕ, ЩО ТРИМАЄ НЕБО
Тетяна Петрюк: «Навіть у найтемніші часи можна знайти точку росту»
28 Серпня, 2025
Віра Алмазова: «Конкуренція може бути лише з самою собою»
28 Серпня, 2025
Про неймовірну силу, стійкість і крилатість українських жінок розмірковує Маргарита Башутіна – психотерапевтка, коуч, фахівчиня з сімейної й спортивної психології, та, хто допомагає людям знаходити опору всередині самих себе, вибудовувати щирі стосунки й відновлювати власні ресурси
У світі, де руйнуються кордони, де стираються правила, де щодня хитається віра, – є вона.
Українська жінка.
Не абстракція. Не образ із вишиванкою й колосками.
Жива. Справжня. Та, що дихає попри страх.
Та, що не просто дає життя, – вона тримає життя в собі, як коріння тримає дерево.
Сучасна українська жінка не просто виживає. Вона народжує життя – буквально і символічно.
Це бізнес, який вона створила з нуля між пологами й тривогами.
Це діти, яких вона вчить любові, гідності та правди.
Це чоловік, якому вона не просто подруга – вона тил, вона спокій, вона віра.
Її жіночність – не в сукні й не в манікюрі (хоча й це вона встигає). Її жіночність – у здатності обійняти, коли падає світ.
У здатності мовчати поруч, коли не треба слів.
У здатності прийняти чоловіка не як героя, а як вразливу людину.
У здатності тримати родину там, де все тримається на чесному слові.
Це не просто багатозадачність. Це – генофонд.
Генофонд – це її рід, який іде за нею. І той, що піде після.
За її спиною – прабабуся, яка народжувала під час війни.
Попереду – донька, яка творитиме нову Україну.
А вона – міст між ними. Жива архітектура нації.
Генофонд – це здатність передати не тільки виживання, а й гідність.
Не тільки досвід, а й світло.
Не тільки страх, а й силу любити попри все.
Не в лабораторіях зберігається сила нації, а в жіночих руках, які обіймають, навіть коли самі тремтять.
Не в офіційних гаслах – а в очах, які світяться любов’ю до дитини, до свого народу, до свого роду.
Сьогоднішня українка – це код нації, що не піддається знищенню.
Її не можна скорити. Її не можна забути. Її не можна зламати, бо вона вже народилася з історією болю – і зробила з неї красу.
Це в нашій крові. Бути ніжною і незламною. Любити й боротися. Вірити й діяти.
Сьогоднішня жінка – це не просто майбутнє України. Це її теперішнє, її опора, її імунітет.
І як хтось спитає, що таке «український генофонд», – покажіть йому жінку, котра любить, творить і не здається.
Це вона. Це ти. Це ми.
СЬОГОДНІШНЯ УКРАЇНКА – це КОД НАЦІЇ, що НЕ ПІДДАЄТЬСЯ ЗНИЩЕННЮ
