Особливості національного Нового року
Єлизавета Громенко: «Головне – не зупинятись, а шукати і пробувати!»
3 Січня, 2023
Ксенія Евренсон: Особливе завдання жінки – знайти себе в цьому житті
3 Січня, 2023
Новий рік – таке улюблене всіма свято, що, навіть не знаючи його історії та традицій, ми з задоволенням вбираємо ялинку, прикрашаємо будинок, готуємо до свята найсмачніші страви та гарні вбрання
А насправді у всіх цих милих ритуалах видна душа української нації, збережена здавна.
Історія дат
Новий рік для українців є святом старовинним. У давнину українці відзначали його 1 березня як початок оновлення природи та старт сільськогосподарських робіт.
У XV столітті, з ухваленням греко-візантійського ритуалу в Київській Русі, Новий рік почали зустрічати 1 вересня. І тільки 1700-го року новорічне святкування було призначено на 1 січня – з ялинкою, галасливими веселощами, маскарадами тощо.
В Україні міцно вкоренилися християнські традиції, вони так переплелися з язичницькими, що перетворилися на самобутні національні обряди.
В Україні міцно вкоренилися християнські традиції, вони так переплелися з язичницькими, що перетворилися на самобутні національні обряди
Історія традицій
Ще з язичницьких часів символом Нового року в українців вважався Дідух, сніп із сіна, який прикрашали квітами, стрічками й урочисто ставили в куток стола. Ритуали, пов’язані з закликанням гарного врожаю та захисту господарства, здійснював глава сім’ї. Проводились і ворожіння – у дворі встановлювалися стоги сіна з різних злаків, а вранці той, на якому було більше інею, вказував на родючість наступного року.
Ще одна з давніх урожайних традицій – посівання в перший день нового року, яке на українських теренах робили ще до приходу християнства. А господарі за це дякували подарунками.
Вважалося, що під час Святок (від Нового року і до Хрещення) відчиняються ворота в небо й вищі сили готові чути, сприяти виконанню бажань. Звідси йде традиція загадувати бажання на Новий рік і ворожити.
Найкрасивіша традиція свята – це прикрашання ялинки та будинку в символічній атрибутиці
Також українці прагнули повернути борги й попросити вибачення у близьких до Нового року, аби повноцінно «обнулитися» та увійти до нового циклу з позитивом.
Найкрасивіша традиція свята – це прикрашання ялинки та будинку в символічній атрибутиці. На християнські традиції в ялинкових прикрасах вказує зірка, що вінчає верхівку, – як символ Віфлеємської зірки, а різнокольорові гірлянди, що світяться, – як символ християнських свічок.
З давніх часів було заведено накривати щедрий стіл з традиційними українськими варениками й галушками, сирами та млинцями, пирогами та соліннями, ковбасами й холодцем, іншими м’ясними стравами. Велика кількість їжі символізувала те, що й наступний рік буде родючим.
З давніх часів було заведено накривати щедрий стіл з традиційними українськими варениками й галушками, сирами та млинцями, пирогами та соліннями, ковбасами й холодцем, іншими м’ясними стравами
Старий Новий рік
Перехід зі старого літочислення за Юліанським календарем на нове, за Григоріанським, вніс іще одну традицію – святкування Нового року по-старому, або Старого Нового року. Також свято існує через календарну плутанину, адже, за християнськими звичаями, Новий рік має наступати після Різдва.
Однак українці мають ще й християнсько-міфологічну прив’язку до ночі з 13 на 14 січня. Це зустріч Василя з Маланкою – Щедрий вечір. 13 січня – християнська пам’ятна дата, день пам’яті преподобної Меланії, в народі – Маланки. А 14 січня – день святителя Василя Великого. Для церкви він є такою важливою постаттю, що навіть вечір напередодні 14 січня називається Василевим вечором.
Як же традиційно відзначається цей заплутаний та кумедний Старий Новий рік в Україні? Зранку 13 числа українці займалися приготуванням святкової куті. Її варили з цілої пшениці солоною чи солодкою – з м’ясом і салом чи з медом і варенням. А головною стравою на традиційному українському Щедрому столі завжди була свинина, адже святий Василь – покровитель свинарів. Зазвичай господарі намагалися приготувати до цього свята ціле порося…
У наш час повною мірою традиція Меланки збереглася переважно лише в селах Буковини та Галичини.
Але, звичайно, у всіх куточках України ми з задоволенням щедруємо, ходимо в гості до близьких і миримось із сусідами, аби прожити наступний рік мирно та благополучно.
