Мистецтво, що стало долею
Тетяна Жарік: «Допомагаю людям прийти до усвідомлення їхнього власного Я в цьому світі та жити здорове і щасливе життя вже зараз»
28 Квітня, 2024
КАЖЕМО ЦЕЛЮЛІТУ: «ПРОЩАВАЙ!»
28 Квітня, 2024
У піруеті часу на великій сцені: історія прими-балерини Катерини Алаєвої, заслуженої артистки України
Катерино, Ваш вибір професії – це реалізація дитячої мрії чи порада авторитетних батьків?
Я з дитинства любила балет, а точніше – образ балерини, такий витончений, це щось неземне, але дуже значуще для мене. Бігала вдома в пуантах, подарованих іще мамі до мого народження, й обожнювала переглядати фільм «Анна Павлова». Особливо мене зворушував момент, коли Анна дивилася крізь великі вікна з вулиці на дівчаток, які займалися балетом (посміхається). Тому я з раннього дитинства займалася гімнастикою, а в 11 років вступила до хореографічного училища й навчалася там вісім років. Батьки підтримали мене й погодилися з моїм вибором.
Що для Вас було найскладнішим під час навчання в хореографічному училищі?
Найскладнішою для мене виявилася розлука з домівкою й рідними, тому що вчилась я далеко від них і жила в балетному інтернаті. Навчатися балету, як і музики, мені подобалося. Спочатку було легко (після гімнастики), з роками ставало складніше. Але я завжди була дуже працьовитою.
Ви танцюєте на сцені Національної опери України багато років. Розкажіть про свої улюблені партії.
У моєму репертуарі понад 20 провідних партій. Нині репертуар суттєво скорочено через війну. З трепетом і любов’ю я ставилася до створення нового образу, проживаючи його на сцені. Мені подобається бути різною: перевтілюватися спочатку в ніжну Жизель, потім у грайливу Сільфіду, а потому – в пристрасну Кармен. Взагалі всі класичні вистави дуже важкі й фізично, й технічно, це неначе щоразу велика праця та великий виклик собі.
Як зустрічають український балет за кордоном? Які гастролі Вам сподобалися найбільше?
Український балет завжди славився за кордоном і мав великий успіх. За роки роботи в театрі я гастролювала приблизно у двадцяти країнах. Рік тому на гастролях у Парижі в Théâtre des Champs-Élysées із великим успіхом пройшов балет «Жизель» Національної опери України, в якому я танцюю одну з моїх улюблених партій. Публіка аплодувала стоячи на кожній виставі, а на останній, коли французький оркестр під керівництвом українського диригента виконав Гімн України, ніхто не міг стримати сліз… Це було дуже зворушливо.
Які риси характеру – і чому – Ви цінуєте в людях?
Найбільше я ціную чесність, , не люблю нещирість ні в житті, ні на сцені.
Чи є для Вас життя за межами балету? Як Ви відпочиваєте від роботи?
Професія балерини потребує багато часу, праці та самовіддачі; але ж, звісно, усі живуть реальним життям. Іноді просто необхідно взяти паузу, побути з близькими, рідними. Найкращим відпочинком для мене є подорожі, а ідеальна подорож – це та, що до моря.
У чому полягає секрет Вашого величезного успіху?
Секрет успіху – в тому, щоб іти своїм шляхом, а не шляхом з усіма іншими.
