Марія Семенько: «Працюючи нянею, маю відчуття пожиттєвої відпустки»
Ірина Рарог: «Я точно знаю, що більшість людей, які не вміють проявлятись у соцмережах, насправді дуже цікаві особистості»
28 Лютого, 2024
Тетяна Міронова: «Результати моїх учнів дуже надихають»
28 Лютого, 2024
Далеко не всі люди, що працюють з дітьми, мають до цього хист. Любов до дітей та вміння їх виховувати – це рідкісний, особливий дар. І для реалізації його зовсім не завжди потрібна педосвіта. Няні та педагоги від Бога можуть багато чого навчити і дітей, і батьків. Няня Марія – саме з таких обдарованих людей. Це велике щастя, що, незважаючи на освіту в іншій сфері, вона реалізувалась у справі, для якої була створена. Про це ми й розпитали Марію
Не зауважую, що входить у мої обов’язки, а просто роблю все з любові
Маріє, вже сім років Ви няня за покликом душі. Які моменти з Вашого життя вплинули на любов до малюків?
Скільки себе пам’ятаю, завжди аж тремтіла, коли бачила дітей, і одразу виникало бажання взяти їх на ручки. Я в родині третя дитина з п’яти. Коли мені було шість років, народився мій менший брат. Якою дорослою я почувалася, коли одягала його в себе на колінках! Одного разу я повернулась із табору й кажу мамі: «Там була дівчинка з дитбудинку, в неї зовсім немає речей, давай відвеземо їй». Наступного дня ми відвезли купу одягу, іграшок. Я завжди хотіла, щоб мої батьки всиновили дитину. І вони таки зробили це, але це вже окрема історія.
Свої перші гроші заробила, сидячи з малюком на канікулах. Мріяла працювати в дитячому садочку, як моя бабуся, але мене відмовили. Однак життя так склалось – я повернулася до того, що люблю. І тепер неймовірно кайфую від цього, вдячна Богу і своїм першим роботодавцям, які довірили мені, тоді 24-річній, найцінніше – свого півторарічного синочка! Я живу з відчуттям пожиттєвої відпустки і сумую за «роботою» у справжній відпустці.
Які речі Ви вважаєте ключовими для успішної взаємодії з дітьми та їх родинами?
Я завжди кажу, що полюбити дитину нескладно, адже всі діти неймовірні. Надважливим у роботі няні є знайти контакт з батьками. Зійтися в поглядах, цінностях. Мене завжди рекомендували в родини друзі, а мені рекомендували родину. Тобто я не шукала роботу через агентство і не йшла працювати до будь-кого. Мої перші роботодавці сильно мене любили, цінували і постійно казали, як їм пощастило знайти таку няню. Зі своєї сторони, я діяла інтуїтивно, любила дитину як свою. Я навчилась відчувати роботодавців і наслідувати їхні методи виховання. Я не зауважую, що входить у мої обов’язки, а просто роблю все з любові.
Як Вам вдається підтримувати баланс між роботою та особистим життям?
Усі роки, що я працюю, в мене не було стабільного графіка. Частіше ми домовлялися з дня на день, але за потреби я завжди могла відпроситися посеред тижня чи раптово взяти відпустку. Так само легко я можу змінити свої плани, якщо вранці батьки просять затриматися довше, залишитися на ніч чи прийти на вихідних. У такому графіку я відчуваю свободу. Тепер я прокидаюся о 6:30 і маю купу часу на ранкову рутину: на йогу, на те, щоби почитати Біблію, послухати якісь лекції. Увечері встигаю іспанську повчити, книжку почитати і з друзями час провести.
Чи не мрієте відкрити власний дитячий садочок, де персонал має стійку та ніжну повагу до малюків?
Ідея цікава, але, напевно, ні. Мені дуже подобається працювати саме в родині та з однією дитиною. Ще я щойно закінчила Orange Blogger Camp Аніти Соловей. Нині працюю над розвитком блоґу, де ламаю стереотипи щодо няні. Показую цю роботу зовсім з іншої сторони.
Мені пишуть дівчата з різних сфер діяльності й кажуть, що, дивлячись на мене, вже також хочуть спробувати себе нянями. А батьки постійно прохають порекомендувати їм няню «таку, як Ви», надати поради у пошуку. Тому, можливо, в майбутньому сфокусуюся на тому, щоб створити інфопродукт, котрий допоможе людям знайти свою ідеальну няню і вибудувати комфортні для всіх довгострокові стосунки.
Чи дуже важкою є розлука з малюком, коли Ви переходите працювати в іншу родину?
Коли почала працювати в другій родині, то до першого малюка їздила двічі на тиждень. Мені пощастило, в мене зі всіма роботодавцями дружні, майже сімейні стосунки. Тому перехід в іншу родину – сумний, але розуміння, що я завжди можу побачитися з дитиною, значно полегшує ситуацію. От, наприклад, коли я змушена була їхати працювати в Лондон, було дуже тяжко не бачити малюка довго. Я постійно тривожилася, що його сім’я в Києві. З часом прийняла ситуацію. А цієї осені вже їздила в Київ, щоб стати хрещеною мамою третьої дитинки в тій сім’ї. Я безмежно ціную довіру батьків і особливо – подальший зв’язок. Якби його не було, то не впевнена, що я захотіла б іти працювати в інші родини.
