Загострені відчуття справедливості та болю за наших людей дають сили та натхнення не зупинятись

Що Ви говорите собі щоранку, аби підтримати мотивацію жити й боротися?
Мені не потрібен особливий аутотренінг, щоб налаштуватись і тримати себе в ресурсі. Принаймні, на цей момент. А кожен ранок починається зі стрічки новин… І кожна новина – це історія конкретних людей. Наших військових, лікарів, цивільних, комунальників, волонтерів… Це історії перемог, гордості, жаху та болю. І ці історії не мотивація, а рушійна сила для всіх нас.

Які уроки одержуєте з сьогодення? Як розкриваються люди, з якими спілкуєтеся, – більше захоплюють чи розчаровують?
По-перше, це уроки історії. Усе, що відбувається тепер, спонукає заглибитись у те, що ти нібито знав раніше. По-друге, цінування часу, що його хочеться більше присвячувати своїм близьким, зробити ті речі, на які часу бракувало до війни. Стосовно людей… На мою думку, людська сутність не змінилась. Чесна та порядна людина такою і залишилась. В іншого – підлість нікуди не поділась. Але війна зробила нас усіх сильнішими, виявила в багатьох нові якості, що, здавалось би, їм не притаманні. Упертість (у хорошому розумінні), працездатність, креативність, чутливість, самопожертву, щедрість, організованість. Так, ці люди захоплюють і надихають.