Христина Романів: «Образ – це мова підсвідомості»
Юлія Грунковська: «Я сама задаю тренди»
30 Жовтня, 2025
Анастасія Москалюк: «Б’юті-індустрія в Україні значно випереджає американську»
30 Жовтня, 2025
Христина Романів належить до тих людей, у присутності яких слова звучать інакше – глибше й ясніше. Вона створює простір, де стає можливим те, що зазвичай лишається захованим: відвертість із собою, довіра до власних відчуттів, пошук істини не в книжках, а в серці. Її шлях – це поєднання творчості, енергетичних практик і внутрішньої мудрості, які разом перетворюються на інструменти для тих, хто готовий пізнати себе по-справжньому
Ваші авторські МАК-колоди завжди приховують у собі певну загадку. У чому, на Вашу думку, полягає сила образів, які здатні відкрити людині несподівану правду про саму себе?
Образ – це мова підсвідомості. Він не потребує логіки, пояснень чи аналізу. Коли людина дивиться на картку, певний символ чи малюнок, у ній відкривається щось глибше, ніж думка. Вона починає відчувати, а саме через відчуття приходить істина. Сила МАК-колод у тому, що вони знімають захисні шари розуму й допомагають побачити те, що заховано всередині. Часто одна карта може стати ключем до глибокого усвідомлення, до відповіді, яку людина довго шукала. У своїх авторських колодах я вкладаю частинку себе, адже створюю їх у певному стані та налаштуванні. Є колода, де всі фото – мої власні, зроблені спеціально під її енергію. Кожен текст написаний у потоці, у стані глибокої присутності, і несе саме ті слова, які допомагають людині знайти в собі ключі до відповідей. Ці образи випромінюють тонкі вібрації, що резонують з душею. Людина завжди витягає саме ту карту, яка відповідає її стану тут і зараз, – і ця зустріч ніколи не буває випадковою. Бо МАК – це не просто інструмент. Це момент щирості, коли Всесвіт говорить з нами мовою символів, а ми нарешті готові почути. Іноді одна карта може змінити настрій, іноді – ціле життя.
Ви ведете гру ЛІЛА – шлях до себе. Який найнесподіваніший результат чи усвідомлення Ви спостерігали в учасників під час цієї подорожі?
ЛІЛА – це глибока гра. Одна усвідомлена гра може замінити багато сеансів у психолога. Усе залежить від того, наскільки чесною людина готова бути сама з собою. Що більше відвертості, то глибші відповіді вона здатна отримати.
Це подорож у власну правду, де кожна клітинка поля відкриває новий рівень розуміння себе. Найшвидша гра тривала лише сорок хвилин: гравець рухався стрілами вгору, бо був чесним із собою та довіряв процесу.
Завершити гру не завжди просто. Іноді одна коротка, але глибока фраза стає ключем до завершення гри й відкриває новий етап життя. Наприклад, «вірити собі та слухати себе». Такі усвідомлення часто змінюють саму якість життя гравця.
ЛІЛА дуже точно показує, де ми стоїмо зараз і що готові побачити про себе.
У своїй практиці Ви поєднуєте енерготерапію, авторські інструменти й навіть створюєте вази як символ підсилення. Яке місце займає творчість у Вашому власному процесі зцілення?
Творчість для мене – це мова, якою говорить енергія. Коли я створюю вази, то відчуваю, як щось глибоке проходить крізь мене й виливається у вироби. Кожний має свій колір, свою енергію і завжди відповідний тій людині, для якої створений. Це завжди процес трансформації – коли внутрішнє набуває форми, а невидиме стає видимим.
Енерготерапія в цьому процесі виступає потужним інструментом розвитку. Через роботу з енергією людина має змогу усвідомити внутрішні блоки, відчути свої ресурси та навчитися їх трансформувати. Це допомагає відновити баланс і гармонію та відкриває простір для нових ідей і натхнення.
Це своєрідне дзеркало зцілення. Те, що проявляється назовні, завжди є відображенням того, що відбувається всередині. Кожен мій інструмент несе певний стан і є етапом мого шляху.
Що глибше людина пізнає себе, то більше звільняється місця для народження прекрасного. Усвідомлення відкриває простір – і цей простір наповнюється новими ідеями та гармонією.
Через творчість я не лише працюю з енергією – я проживаю її тілесно: у русі, у дотику, у диханні.
Якби Ви могли залишити для кожної людини тільки одне запитання, з яким працювати через Вашу МАК-колоду, – яке б це було запитання і чому саме воно?
Моє запитання було б таким: «Хто я є для себе і чого я хочу від життя?»
Це питання просте, але водночас глибоке. Воно відкриває шлях до усвідомлення самих себе, своїх справжніх потреб і бажань. Коли людина щиро працює з ним, вона починає бачити власну правду, знаходить внутрішні ресурси та ключі до відповідей, які раніше залишалися прихованими. Адже усвідомлене проживання свого життя – це ключ до щастя, любові й гармонії з собою та світом. Кожен момент, коли ми ставимо це питання, перетворює життя на подорож до самих себе.
