Анастасія Мешкевич: «Потрібно наважитись та зробити крок у невідоме – і це, поступово чи миттєво, відкриє вам скарбницю Всесвіту»
Юлія Приходько: «Мою енергетику люди відчувають навіть крізь екран смартфона чи ноутбука»
28 Квітня, 2024
Маленькі секрети великої популярності
28 Квітня, 2024
Усе більше в сучасному суспільстві стають відомі трансформаційні ігри. Анастасія Мешкевич є наставницею та майстринею цього процесу. Адже через т-ігри вона допомагає людям у вирішенні багатьох задач. Величезна кількість вдячних клієнтів з різних країн уже змінили своє життя та перейшли на новий рівень.
Анастасія багато подорожує, інвестує у своє тіло та саморозвиток, мотивує не лише себе, а й оточуючих
Спектр проблем, запитів і бажань, які гравець може вирішити через трансформаційну гру, – необмежений
Анастасіє, Ви є майстринею двох трансформаційних ігор. Скажіть, чи є у Вас особистий наставник? Як Ви прийшли до цієї майстерності?
Дякую за питання. Так, звісно, маю трьох наставників. Перший, найдосвідченіший мій наставник, який знає мене від народження, бачив усі злети та падіння, косяки та дурниці, перемоги й поразки, пильно спостерігає за всіма поворотами долі, – це мій батько. Я часто називаю його бізнес-тренером. Не була б я там, де є, і не мала б усього, що я маю, якби не його віра, терпіння та підтримка щодень його батьківським словом та любов’ю.
Другий мій наставник – Віталій Діков, мій учитель з трансформаційних ігор VIP-рівня, таких як «Моя любов», «Дикі Гроші», «Петля Часу», «Династія» та «Імперія Любові». За Віталієм я стежила дуже давно, ми тривалий час були друзями на фейсбуці, але особисто познайомились тільки 2021 року під час ігротуру в Єгипті. Спостерігала за Віталієм крадькома – за його діяльністю, іграми, особистим розвитком, нічого тоді не розуміла, але в той самий час мене нестримно приваблювало все, чим він займається, і, як виявилось, недарма.
Коли поїхала в ігротур з Віталієм, зрозуміла, що я у правильному місці, точній географічній площині й усе роблю, як маю робити.
З того часу проминуло майже 2,5 роки, я вже сама веду одну з ігор В. Дікова і планую невдовзі взяти ще. Але тепер завдяки магії трансформацій змінюю та зцілюю не тільки своє життя, а й виводжу на нові рівні життя інших людей у всьому світі.
Мій третій наставник – Сергій Костенко, учень Віталія Дікова, щасливий власник чотирьох трансформаційних ігор, який за короткий проміжок часу надає підказки, підтримку, вирівнює емоційно-енергетичний стан, коригує карму через т-ігри, збагачує світ і заряджає на любов, гроші, добробут, динаміку, рух уперед, підсвічує напрямок руху, про який ти і сама знала та думала, але боялась чи не хотіла використовувати.
Після взаємодії з Сергієм до життя приходить усе: відкриваються дороги, знаходяться загублені речі, з’являються люди, з якими ти давно не спілкувалась, і починає вимальовуватись шлях життя чіткіше, серйозніше та яскравіше, ніж раніше.
До майстерності я йшла багато років через внутрішній спротив, біль, страх, духовну бідність, втрати друзів, колег, чоловіків, грошей і старих версій себе. І щоразу заходила на новий виток життя через незадоволеність власними реаліями й розуміння того, що гідна більшого, кращого, багатшого, успішнішого сьогодення. І щоразу при цьому пірнала в саморозвиток та боролася зі своїм внутрішнім рептилоїдом, щоб отримати набагато кращу версію себе.
Нині в сучасному суспільстві трансформаційні ігри набувають усе більшої популярності та затребуваності. Розкажіть про сам процес гри. Скільки триває кожна з них? Чим вони відрізняються одна від одної? Який формат мають? Чому індивідуальна гра вважається більш результативною, ніж групова?
Сам процес гри – це неначе сповідь у священника. Кожна людина приходить до тебе по любов, допомогу. Перш ніж це все дати, я маю доторкнутись до душі людини, зрозуміти та побачити, де є блок, образа, непорозуміння, травма, біль, – аби задати вірний вектор нашої взаємодії, відкрити приховані скрині (в кожного вони свої), показати, що вони є і настав час винести непотріб на звалище. Можливо, знайти ліки для пекучого болю, вказати на стримуюче переконання чи досвід, дати час, щоб оговтатись і наповнити новим диханням, життям, надією те, що раніше вважалось безнадійно втраченим і забутим, розумінням, співчуттям, щирістю, прийняттям, чарівним пенделем, крижаною водою, вирішенням чогось свого потаємного та близького, незвіданого та загадкового.
Адже коли ми йдемо у найстрашніший свій біль (досвід, страх) – ми показуємо Вищим силам, своїй душі: я готова до іншого життя, бо те, що є в мене зараз, мене більше не приваблює, не заряджає, не мотивує і мені потрібно більше.
Кожна гра індивідуальна і не подібна до попередньої, адже кожна людина має власний набір якостей, цінностей, властивостей, здібностей та бажань. Це як дивитись у калейдоскоп і крутити його: картинка в ньому завжди буде іншою, не подібною до тої, яку ти бачив секунду тому. Одна гра може тривати від 10–15 хвилин до 4–6 годин. Усе залежить від рівня свідомості гравця. Більш просвітлені душі блискавично швидко знаходять відповіді та виходять із гри. Менш усвідомлені потребують довшого часу для проникнення в суть, глибину процесів та занурення в себе. Тож ми можемо шукати відповідь по 3–6 годин і не завжди знаходимо. Комусь недостатньо однієї сесії, іншій людині і 30–40 хвилин вистачає, аби почути підказки для своєї підсвідомості від гри та мене й піти геть у світ, зайнятись покращенням своїх процесів.
Ігри проходять або онлайн, або наживо. Усі, хто має бажання, зустрічаються зі мною наживо. Кому комфортніше онлайн – легко втілюють це в життя через телеграм, інстаграм, зум або ті види зв’язку, які зручні для конкретної особи.
Як ведуча цих потужних ігор розкажіть, що людина переживає в процесі гри, які запити чи проблеми можна вирішити за допомогою т-ігор.
Кожен гравець чи гравчиня переживає, проживає та відчуває щось своє, це може бути радість, полегшення, розгубленість, страх, піднесення, біль, спротив, розчарування. У кожного проявляються індивідуальні та неповторні почуття, і за цим цікаво спостерігати та бути невід’ємною частиною даного процесу. Хтось від полегшення та радощів починає плакати й обіймати тебе, інший гравець закривається і бере тайм-аут на роздуми та сприйняття нових реалій, хтось злоститься, що гра показує протилежне від його бажань та думок, у той час як людина жила у власних фантазіях та ілюзорному світі.
Є й такі гравці, які не погоджуються з відповідями та підказками, роблять по-своєму, ігноруючи все те, що їм дається. І це нормально. Спектр проблем, запитів і бажань, які гравець може вирішити через трансформаційну гру, необмежений: любов, стосунки, гроші, багатство, потенціал, перехід на новий рівень життя, прибирання страхів, блоків, комплексів, ситуацій, що з якоїсь причини не вирішуються, розширення тощо.
Часто так буває: людина живе у світі страхів, розчарувань, болі й, таким чином, не чує себе, не розуміє, якою дорогою рухатись, куди дивитись, що робити з життям, теперішнім, майбутнім, та, відповідно, стоїть на місці, чекаючи в повному ступорі на манну небесну.
Тут одна проста порада – занурюватись у саморозвиток, що швидше, то краще, поки наслідки не стали руйнівними для такої особистості.
Анастасіє, кожна людина має якусь мету, сідаючи за ігровий стіл. А яке завдання стоїть безпосередньо перед ведучою (наставником)?
Завдання ведучої – впевнено, послідовно та філігранно показати, що в цьому світі можливо все і тільки від конкретних дій, бажань, амбіцій гравця залежить його подальша багата доля, тільки він, беручи відповідальність на себе, може лишитись там, де він є зараз, чи змінити абсолютно все своїми вчинками. Не може бути такого, що змінено одну сферу життя, а все інше лишається старим. Запущені процеси починають автоматично змінювати все довкола, це побічний ефект сили трансформації. Вдихнути життя, надихнути на подальші результативні кроки, не диктуючи їх, а використовуючи підказки з поля, наштовхнути на думку, показати точки болю, страху, росту, потенціалу – це чекліст відповідальності ведучої т-ігор. Показ того, що за страхом є вдосконалена версія життя, якщо наважитись, позбавитись болю, вмонтовуючи у свою систему життєдіяльності конкретні інструменти та методи, легко та просто можна прийти до динаміки процесів, запуску переконливих грошових потоків, більш прокачаного оточення, покращеного способу життя та апгрейду у всьому.
Потрібно наважитись та зробити крок у невідоме – і це поступово чи миттєво (тут усе індивідуально) відкриє вам скарбницю Всесвіту.
Справжній Майстер, наставник завжди буде виглядати ворогом – і це критерій. Справжній майстер небезпечний. Ви рухаєтесь на власний страх та ризик, адже він може допомогти вам не просто мріяти, а отримати бажане в короткий термін.
Коли ти намагаєшся розбудити людину, ти обливаєш її крижаною водою правди. Справжній майстер забирає в тебе каміння, що висить у тебе на шиї, хоча ти вважаєш, що це діаманти. Забирає в тебе ланцюги, хоча ти вважаєш, що це твоя безпека. Ошо з книги «Син Син Мин. Книга ні про що».
Чи маєте Ви успішні кейси своїх клієнтів? Якими яскравими результатами Ви можете поділитися з нами?
Настя, вчителька йоги. Точка А – нуль у кишені, нерозуміння «хто я, куди йду, навіщо взагалі жити», абʼюзивні стосунки з чоловіком, розлади гормональної, нервової систем. Точка Б – заробіток від $5000 на місяць, справа мрії, працює декілька годин на день на себе, розмірковує щодо переїзду в Іспанію до кінця цього року.
Олеся, керівниця. Точка А – відсутнє спілкування з батьком, образа на батька, незрозумілі, зневажливі стосунки з чоловіками. Точка Б – примирення з батьком, подарунки від чоловіків, просування по службі, стосунки мрії з чоловіком.
Марія, психологиня. Точка А – нерозуміння своєї жіночності й цінності для самої себе та чоловіків. Точка Б – запрошення в подорожі, подарунки, квіти від чоловіків зі всього світу.
Олексій, психіатр. Точка А – робота в наймі, страх щось змінювати та йти у власну практику. Точка Б – відкриття власної практики, задоволення від діяльності та життя.
І це лише мала частина прикладів і результатів людей, які пройшли т-гру.
