Психологиня за покликом серця
Збудувати графське кохання
26 Серпня, 2024
Уляна Косенко: «Майбутнє маркетингу – відеоконтент!»
26 Серпня, 2024
Маргарита Шавловська є членом міжнародної професійної спільноти International Association for Relational Psychoanalysis and Psychotherapy, Асоціації психологів України, Національної психологічної асоціації, Української асоціації реляційного психоаналізу та психотерапії. Після отримання диплому за спеціальністю «Психологія», навчалась у проєкті «Українська Школа сексології», Інституті консультування та психотерапії АПУ, Інституті Вільяма Алансона Вайта (Нью-Йорк, США), у Life Purpose Institute (California, USA)
Маргарито, чому Ви обрали саме цю спеціальність та спеціалізацію?
Знайти свою справу життя буває не завжди легко. Так сталось і зі мною. Мені знадобився час, щоб наважитися працювати на роботі мрії. Моя перша освіта – бакалавр за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Я перебувала в пошуку себе, пробувала себе на різних роботах, але у 26 років вступила до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та здобула освіту за спеціальністю «Психологія». Так почався період мого життя, де я займаюся улюбленою справою та допомагаю своїм клієнтам також жити життям мрії. Вирішила отримати спеціалізацію «Сексолог», бо вважаю, що гармонійне сексуальне життя – важливий компонент для щастя.
У період війни Ви працюєте волонтеркою. Розкажіть про свій досвід.
Коли почалася війна, я відчувала багато безсилля, злості та болю. Щоб якось подолати ці почуття, я почала шукати можливості для волонтерства. Так і стала волонтеркою сервісу «Розкажи мені». Я провела понад сто безкоштовних консультацій та отримала лист-подяку. Мені здається, що для волонтерів важливо не вигорати, брати перерви та дозволяти собі відпочинок, піклуватися про себе, не думати, що робиш недостатньо.
Ви проводите консультації для жінок, які вціліли після сексуального насильства у дитинстві. Поділіться своїми враженнями від цієї роботи. Як потрапити до Вас на консультацію?
На жаль, офіційна статистика в Україні така, що кожна п’ята людина є вцілілою після сексуального насильства у дитинстві. Але є певні причини, через які люди не звертаються по допомогу. У середньому потрібно приблизно двадцять років, щоб уцілілому наважитися сказати комусь про сексуальне насильство. Іноді люди не пам’ятають про цей досвід, адже спрацьовують захисні механізми психіки і цей спогад ніби «стирається» з пам’яті. Іноді вцілілим буває соромно говорити про це, вони відчувають свою провину за те, що сталося. Буває й так: вціліла не знає, що саме є сексуальним насильством, тому не розуміє, що у неї є такий досвід. Іноді людина може мінімізувати вплив цього досвіду на своє життя, вважати, що «це сталося давно, тому зараз немає сенсу про це говорити, я все одно не можу це змінити». Ми не можемо змінити минуле. Але у терапії ми можемо разом переосмислити те, що сталося з людиною, знайти нові сенси, прожити витіснені почуття, які вона не могла прожити під час травматичної події, проаналізувати захисні стратегії, які працювали раніше, але тепер заважають. І усвідомити, що ти – більше, ніж те, що з тобою сталося. Цей досвід не визначає, хороша чи погана ти людина.
Для того щоб записатися на індивідуальну консультацію або на безкоштовну групу підтримки для вцілілих, пишіть в особисті в інстаграмі за посиланням:
www.instagram.com/marharyta_psychologist
Дайте декілька порад щодо того, як самостійно відновити свій психоемоційний стан та коли потрібно звертатися до відповідного фахівця.
Для того щоб допомогти собі відновити свій психоемоційний стан, можна практикувати прості вправи турботи про себе та техніки майндфулнес. Якщо вміння відчувати своє тіло, розпізнавати свої емоції та потреби у моменті «тут і зараз» стане для вас звичкою, це знизить ризик емоційного вигорання та виснаження. Можете практикувати вправи на встановлення здорових кордонів з людьми та відновлення балансу між роботою й відпочинком. Для того щоб швидко допомогти собі, використовуйте дихальні вправи та вправи на напруження / розслаблення м’язів.
Звертатися по допомогу до фахівця – не соромно, це не означає, що ви слабка людина або самі не можете впоратись. Почати терапію – це про турботу про себе. Тому, звісно, краще це робити не тоді, коли проблема вже з’явилася, а заздалегідь. Адже в терапії ви також можете отримати досвід самопізнання, заглиблення у себе та свої емоції, а не тільки вирішення проблем.
