Оксана Коноз: «Бути собою – це написати свій життєвий сценарій власною рукою»
Наталя Корж: «Мій пріоритет – працювати з людиною, зберігаючи її здоров’я!»
24 Грудня, 2024
Олена Воробець: «Мій курс ідеально підходить тим, хто прагне швидких і безпечних результатів»
24 Грудня, 2024
Оксана, магістр психології та майбутня психотерапевтка, пройшла складний шлях боротьби з власною депресією та СДУГ. Цей досвід зробив її сильнішою та збагатив корисними навичками. Нині вона успішно допомагає іншим людям знаходити шлях до автентичності. Досвід, зокрема робота з дітьми та дорослими через індивідуальні та парні сесії, об’єднує методи транзакційного аналізу, арттерапії й гештальт-технік, що дає змогу глибоко розуміти і підтримувати кожного клієнта в процесі його самопізнання та трансформації. Як жінка, мати та психолог, Оксана надихає своїм підходом до життя та лікування
Навіть найміцніший матеріал зазнає зношування, і людині неможливо завжди бути сильною
Оксано, як власний досвід вплинув на Ваш підхід у роботі з клієнтами?
Депресія стала дуже неочікуваним для мене станом. Адже звикнувши бути такою, що завжди може знайти вихід з будь-якої ситуації, одного разу розумієш: це переконання – химерна ілюзія. До 32 років я жила з лозунгом «Я маю впоратися». По суті, це і стало причиною депресивного розладу – невміння давати собі бути слабкою та розділяти труднощі з близькими, коли це справді дуже доречно. Діагноз сина (розвиток аутистичного спектру), мій СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивність), постійні навчання та консультування заповнили весь простір, де майже не було мене, а були інші. Отже, цей шкідливий лозунг довелося змінити на «Я хочу відчувати та розуміти себе» й докласти максимум зусиль, щоб у свій життєвий ритм додати місце для власних потреб, бажань, відпочинку. І це моя найкраща робота над собою. Навіть найміцніший матеріал зазнає зношування, і людині неможливо завжди бути сильною. Тепер, коли до мене приходять клієнти з депресивним розладом та СДУГ, я розумію їхній стан, але в жодному разі не перекладаю на них свій досвід прожиття та виходу з депресії. Кожна людина – це окремий Всесвіт, де є свої системи управління ним. Перекласти свій досвід – це як додати свою життєву установку, котра найчастіше буде некорисною для іншої людини.
Любов зцілює
Що для Вас означає «бути собою» і як Ви допомагаєте клієнтам знайти їхню автентичність?
Бути собою – це написати свій життєвий сценарій власною рукою. Коли у людини виникає бажання зануритися в терапевтичний процес, це вже є сигналом того, що її життя проживається за тим сценарієм, якого навчили (батьки, друзі, соціум, культура). Тому щоб стати собою, треба насамперед відсіяти зайве, тобто знайти те з минулого, що дало блокуючий вплив на прояв індивідуальності людини, віднайти вторинні вигоди (а вони є завжди, адже певний формат поведінки та реакцій свого часу став рятуючим для людини). А також «наростити» нові життєві погляди, побудувати здорові внутрішні опори, відновити внутрішню самоцінність та нормалізувати самооцінку. Це як оголити себе та вдягтися по-новому, як того бажаєш сам.
Як Ви обираєте метод для конкретного випадку? Які власні унікальні техніки Ви створили та успішно використовуєте?
В основі моєї роботи з людьми завжди лежить транзакційний аналіз, адже я майбутній психотерапевт цього напряму і, чесно кажучи, безмежно люблю ТА. Насамперед за те, що саме він, на мою думку, має глибокий та всеохоплюючий погляд на формування особистості. Уже в процесі роботи, спостерігаючи за темпом розкриття людини, її психологічними особливостями, вибираю техніки для роботи з різних терапевтичних напрямів. Але найчастіше використовую власні техніки: з дітьми це арттерапія, з дорослими – техніки роботи з внутрішнім критиком, а ще маю близько 10 технік, зміксованих з емоційно-образною терапією, гештальтом та КПТ.
Бути психологом – це розуміти сенс сказаного та правильно донести це клієнту. Замало просто співчуття – важливо розуміти, що ховається за тими словесними зворотами, з якими людина живе.
Кожен формує той рівень внутрішньої свободи, яку сам собі дозволяє
Що Вас найбільше надихає у Вашій професії?
Надихають люди, які мають бажання розуміти, відчувати та перебудовувати себе. І це не про «кращу версію себе» – ми всі від народження ОК. Це про «справжню версію себе».
Маю близько 10 власних технік
Ваш чоловік на фронті, як і в багатьох українок. Чи є у Вас поради про те, як підтримувати себе та близьку людину під час важких випробувань війни?
Я не можу щось радити тим, чиє життя я не живу. Можу лише сказати, як я долаю ці обставини. Найважливішим стало прийняти вибір чоловіка, адже, не зробивши цього, дуже легко було би потрапити в пастку образи та звинувачень. Я довіряю, наскільки можу, його розуму, вмінню та креативності, адже це важливі навички для збереження свого життя. Ловлю кожен момент для спілкування, довіряю його обіцянці «повернутися живим», підтримую його абсолютно у всьому. Міша знає, що на нього чекають удома завжди. Як на мене, це додає сил і чоловікам, що на фронті, і жінкам, котрі живуть із цим фронтом удома. Сказати, що я не тривожуся, – це збрехати. Тому рятують техніки дихання, йога, прогулянки, здоровий сон, кумедні фільми, розмальовки антистрес, вчасно поплакати, коли дуже хочеться, час наодинці й молитва: для мене це найкращий відновлювальний ресурс. І головне – не забуваю жити. Мій чоловік там не для того, щоб я страждала, а для того, щоб я була захищена та щаслива.
