Ніна Софілканич: «Будьте зайняті! Це найдешевші ліки на землі!»
Владислава Собакар: «Негативних моментів не буде, якщо працює професіонал»
27 Лютого, 2023
Практикуюча косметологиня Діана Стрижак
28 Лютого, 2023
Доцент, що вісім років викладає іноземним студентам, авторка численних наукових публікацій, активний спікер на всеукраїнських і міжнародних конференціях, Ніна Софілканич має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «психіатрія»
Що спонукало її обрати психіатрію, як справлятися зі складними ситуаціями у своєму житті, що для неї в пріоритеті: наука чи лікування, та на інші запитання Ніна Василівна відповіла в інтерв’ю.
Ніно, розкажіть про себе. Що спонукало Вас займатися психіатрією у відносно спокійному 2006 році?
Ви не повірите, взагалі не планувала обирати психіатрію. Перебувала в такому глибокому шоці, навіть підпускала думку покинути медицину зовсім. Але маю визнати, що належу до людей, які вирізняються надзвичайним везінням. На кожному етапі мого життя, в складних ситуаціях завжди з’являлися правильні люди. Мені випала нагода познайомитись із одним з найкращих психіатрів сьогодення – Олегом Созонтовичем Чабаном, у чиїй клініці я проходила стажування і який став науковим керівником моєї дисертації. Саме він показав, наскільки різною, цікавою, глибокою та навіть крутою є наша спеціальність.
Що він для Вас відкрив?
Я почала розуміти, що ментальне здоров’я є не менш важливим, аніж фізичне, а в певних випадках впливає на якість життя значно більше. Усвідомила, як багато може залежати від грамотного психіатра. Отримувала колосальне задоволення від знань, що їх використовуючи, я мала змогу допомагати людям, котрі так сильно цього потребували.
Будьте поруч з рідними, якщо є така можливість, вони – найголовніша опора
Ви досягли серйозних наукових звань, займаєтеся викладацькою діяльністю. Що Вас більше приваблює – навчання студентів чи лікувальна діяльність?
Цей вибір неможливий, принаймні у моєму випадку. Хіба можна обрати, кого зі своїх дітей любиш більше? Вони майже завжди різні, але все одно однаково рідні. Подібне ставлення у мене і до обох напрямів моєї діяльності.
Я отримую фантастичне задоволення, навчаючи сучасну молодь. Вона неймовірна, зовсім відрізняється від нашого покоління: вільніші, на щастя, менше заангажовані непотрібними стереотипами. Надихають своєю жагою до знань, амбітністю. Вони – наше майбутнє, і, судячи з власного досвіду, – воно у нас прекрасне.
Щодо лікувальної діяльності – тут зачіпаються зовсім інші струни мого серця. Коли ти бачиш результати своєї роботи, вдячних пацієнтів, щасливих людей, які подолали з твоєю допомогою найскладніші періоди у своєму житті та вийшли переможцями часом у дуже непростій боротьбі, ти розумієш, що живеш недаремно і робиш це правильно. Свого часу Конфуцій говорив про те, що коли оберете собі роботу до душі, то жодного дня не працюватимете. Можу з упевненістю сказати, що я у своєму житті не працювала жодного дня.
У наш складний воєнний час послуги таких фахівців як Ви особливо затребувані. З якими проблемами до Вас звертаються найчастіше?
Очевидно, що галузь психології та психіатрії потребує в сучасних реаліях особливої уваги й розвитку. Війна впливає, зокрема, і на здоров’я громадян – йдеться не лише про очевидні ризики на кшталт контузій, травм, а й про довготермінові наслідки. У перспективі багато українців можуть зіткнутися з психологічними та психічними проблемами, зростанням залежностей та загостренням деяких хвороб.
Повномасштабна війна в Україні матиме критичні наслідки для психічного здоров’я українців. На даний момент по допомогу до психологів і психіатрів звернулися 650 тисяч українців. При цьому, згідно з даними опитування, близько 71% громадян відчували останнім часом стрес або сильну нервозність, половина опитаних відчувають тривожність і напругу.
Особисто мені неабияк допомагає час, проведений із сім’єю. Мій син – мій найбільший учитель, природний антидепресант
Дайте декілька порад, як навчитися справлятися зі стресом і не припустити глибокого занурення в тяжку ситуацію.
12 місяців війни та стрес, у якому ми всі перебуваємо, переходять у різні стадії. Якщо радити з точки зору своєї ресурсності, тут усе досить просто. Особисто мені неабияк допомагає час, проведений із сім’єю. Мій син – мій найбільший учитель, природний антидепресант. Будьте поруч з рідними, якщо є така можливість, вони – найголовніша опора.
Якщо такої можливості нема – ПІДТРИМУЙТЕ СТОСУНКИ З ЛЮДЬМИ. Найкращий час для того, щоб навчитися комунікувати та висловлювати свої почуття: мені страшно, мені боляче, мені самотньо, мені тривожно тощо. Таким чином емоційний стан покращується, особливо якщо тебе розуміють і підтримують.
Не сидіть на місці, не чекайте чогось, обов’язково робіть те, що можете робити. Не виконуйте певну діяльність через силу.
Мінімізуйте перегляд новин. Найголовніші новини – у вас за вікном. Зробіть собі гучний сигнал на повідомлення про необхідність іти в укриття. Решту новин перевіряйте по 5-10 хвилин на годину, не частіше. Ставте таймер. Постійне «поїдання» інформації перевантажує мозок і не дає спокою та опори, хоч саме це ми там і шукаємо.
І, безумовно, у випадку коли ви не в змозі самостійно опрацювати стрес – зверніться по допомогу до професіонала.
ninasofilkanych
