Марія Баранкевич: «Дбати про себе, любити себе та вірити в нашу перемогу!»
“I am art” – actress and artist Luiza Ansay
23 Лютого, 2023
Дар’я Вольнова: Кожна людина – творець своєї долі
27 Лютого, 2023
Досвідчена психологиня зі Львова Марія Баранкевич, яка проводить лекції для слухачів Психологічного центру (@psychology_center_ua), не з чуток знає, що таке посттравматичний синдром і як працювати з людьми із зони бойових дій. На думку фахівчині, допомога людям, які переживають стадію дистресу, когнітивного дисонансу, може бути дієвою і привести до потрібних результатів
Про те, наскільки важливою є емпатія в роботі психолога, як упоратися зі стресовими ситуаціями та як зберегти стосунки на відстані, Марія розповіла у своєму інтерв’ю.
Маріє, давайте поговоримо про Вас. Чи потрібна людям Вашої професії така якість як емпатія?
Я є КПТ-консультанткою (когнітивно-поведінкова терапія) та практикуючою психологинею в методі «арттерапія», «схемотерапія». Уже шість років працюючи з людьми, можу сказати, що емпатія є складовою частиною добрих терапевтичних стосунків між психологом і клієнтом. Емпатія – це глибоке, сильне, чутливе почуття, близьке до страждання. Працюючи з підлітками, сімейними парами, жінками, які стали жертвами домашнього насильства, людьми, які переживають утрату, важливо бути щирою. Знаєте, я не боюся визнати, що є речі, яких я ніколи не проживала, на відміну від моїх клієнтів, і я про це щиро кажу їм: «Так, я не знаю, як це і що ви відчували тоді. Мені важко зрозуміти це, та я відчуваю ваші страждання, я співчуваю вашому горю». У моїй роботі немає нічого важливішого, ніж дати клієнту розуміння того, що його переживання є важливим і що він має право бути почутим!
У моїй роботі немає нічого важливішого, ніж дати клієнту розуміння того, що його переживання є важливим і що він має право бути почутим!
Нині Ваші послуги особливо актуальні й затребувані. Напевно, люди, розкидані війною в різні країни, різні місця бойових дій, – це одна з масових категорій, які потребують психологічної підтримки.
Ми маємо розуміти, що не всі люди здатні стійко адаптуватися до стресових ситуацій, до цих важких часів, які тепер проживаємо, тому деякі люди схильні до дистресу. Останні роки є стресові для наших людей починаючи з 2019 року (ковід) і завершуючи 2022 (лютий – і війна триває, на жаль, і досі).
У більшості дорослих та й дітей наявний посттравматичний синдром, свідчення цих страшних подій. Я щиро радію, що нині люди навчилися більше дбати про своє ментальне здоров’я та сприймати психолога як друга. У перші тижні війни я надавала консультації людям, які опинились у гарячих точках, і це було дуже непросто. Тепер інакше: незважаючи ні на що, люди вчаться жити і рухатися далі: донатять, волонтерять, відкривають бізнес тощо. Чи тут, в Україні, чи за кордоном, кожен вчиться жити тим життям, про яке раніше не знав. Працюючи з жінками, які перебувають за кордоном, можу сказати, що лютий-2022 зробив великий відбиток на їх житті. Особливо таке проявляється в роботі з дітьми, які стали дорослими не на свій вік.
Як зберегти почуття на відстані, перемогти відчай і страх за кохану людину – військовослужбовця?
Почуття подібні до кришталю, що в одну мить можна розбити на друзки або вберегти, і все залежить як від руки, котра тримає його, так і від бажання двох. Відстань – це завжди непросто. Ми маємо бути готові до того, що нині проживаємо нову епоху стосунків, що тих стосунків, які були, вже не буде. Маємо прийняти той факт, що ми стали іншими, і бути готовими до розвитку нових стосунків. Я пропоную більше спілкуватися зі своїми половинками, ділитися переживаннями. Вести щоденник, де можна писати про всі переживання. Пам’ятати, що віра, надія і любов – це той міст, який здатний витримати почуття на відстані.
Працюючи з жінками, які перебувають за кордоном, можу сказати, що лютий-2022 зробив великий відбиток на їх житті
Зради, ревнощі, охолодження – яке місце займають ці почуття в системі духовних цінностей воєнного періоду? Дайте декілька порад щодо того, як боротися зі своїми страхами й сумнівами, як дочекатися коханого.
Я не можу сказати, що зрада – це щось нове, з чим пари не зустрічалися до війни. Знаєте, останнім часом багато людей кажуть: у нас зник сексуальний потяг, бо війна, немає настрою, бо війна, тощо. На мій погляд, не у війні справа, справа у відповідальності за свої вчинки. Приміром, якщо людина є безвідповідальною, не вміє дотримувати слова, то до чого тут війна? Тільки нам вирішувати, що буде далі з нашими стосунками. Кохання й сумніви – речі несумісні. Страхи та переживання – це нормально, і цього не варто соромитись. Рекомендую спілкуватися та ділитися своїми переживаннями з іншими дружинами / мамами, які опинилися в такій самій ситуації, спільно проводити час, волонтерити. Дбати про себе, любити себе і вірити в нашу перемогу! А якщо потрібна допомога – звертайтеся до мене за покликаннями в соцмережі:
mariabarankevych
та 
Maria Barankevych
