Анна Литвинчук: «Найбільше щастя для мене – бачити щасливі очі своїх клієнтів»
Анастасія Руда: «Я роблю з кондитерського світу мистецтво на своїй студії в Києві»
26 Квітня, 2024
Анна Соловйова
26 Квітня, 2024
Дипломована психологиня, аспірантка Інституту психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, член Асоціації екологічної психологічної допомоги, директорка громадської організації «Пінк Тайм – Тайм фор Ю» Анна Литвинчук за щоденну копітку працю, високу національну гідність і сумлінне служіння Україні була 2019 року вдостоєна найвищої громадської відзнаки нашої країни – ордена Королеви Анни «Честь Вітчизни».
Про те, що такій жінці приносить професійне задоволення, з якими проблемами найчастіше звертаються до неї клієнти в період війни, а також практичні рекомендації для тих, хто зазнає великих психологічних навантажень у наш складний час, читайте в інтерв’ю Анни Литвинчук
Анно, як давно Ви працюєте психологинею?
Я дипломована психологиня, профайлерка, поліграфологиня. Практикую та консультую понад 10 років.
Які методики Ви використовуєте в роботі? Що воно таке – метод екофасилітації і в чому він полягає?
Дуже гарне питання. Для написання дисертаційної роботи я застосовую понад 12 методик на висвітлення менш ніж десятка показників. Як ви розумієте, методики підбираються залежно від запиту. Екофасилітація – це один з методів психологічної допомоги та немедичний психологічний підхід, що спирається на традиції гуманістичної психології К. Роджерса та обґрунтований у теорії особистісних змінювань доктора психологічних наук, професора П. В. Лушина. Полягає метод у створенні умов для того, щоб людина могла розгледіти в собі механізми, зрозуміти, навіщо їй саме такі способи взаємодії з собою та світом, яку роль вони виконують і що з ними робити.
У чому, на Вашу думку, полягає екологічність роботи психолога? Що Вам приносить професійне задоволення?
Екологічність має проявлятись у дбайливому ставленні до станів клієнта, у прийнятті негативних переживань та створенні сприятливої обстановки для стабілізації станів, умов, розв’язання проблем.
Найбільше щастя для мене – бачити результати своєї праці та щасливі очі клієнтів.
Давайте поговоримо про громадську організацію «Пінк Тайм – Тайм фор Ю», директоркою якої Ви є. Що лежить в основі її роботи?
2018 року була створена організація, покликана об’єднувати для психологічної та правової допомоги постраждалим від домашнього насильства. Нині, окрім вищезазначеного, ми акцентуємо увагу на реабілітації травмованих військовою агресією громадян України.
З якими проблемами до Вас звертаються клієнти в період воєнних дій на території України?
До мене звертаються з різними проблемами та запитами: від, наприклад, розладів харчової поведінки, залежностей, конфліктів у стосунках до ПТСР, панічних атак, переживання втрат.
Дайте декілька практичних рекомендацій для тих, хто нині зазнає великих психологічних навантажень у зв’язку з війною.
Візьму за основу ті загальні поради, що рекомендувала своїм підписникам:
- коли йдеш крізь пекло, головне – не озиратися. Так, позаду руйнуються ілюзії та мрії, згоряють цілі світи, у тебе відбирають усе заслужене, зароблене, вимолене. Але круті персонажі з фільмів не озираються на вибух. Круті персонажі знають, що треба йти тільки вперед. Так, життя несправедливе і часто забирає те, що твоє за правом. Але чіплятися за вже віддане – вірний спосіб залишитися в пеклі назавжди. Пам’ятаєте, Аїд намагався нагодувати Персефону, щоб вона назавжди залишилась із ним? І трьох гранатових зернят вистачило, щоб на три місяці щорік її повертало назад. Хочеш вибратися з пекла – не чіпляйся за полишене. Залишай усе позаду. Круті персонажі не озираються на вибух;
- іди на голоси живих. Іди до людей, говори з людьми. Навіть коли здається, що це «незручно» і невчасно. Погоджуйся на будь-яку пропозицію пройтися магазинами або потинятися парком, напрошуйся на ночівлі до друзів, як у дитинстві, ходи пити чай з тортиком і запрошуй до себе;
- для того щоби пройти шлях – потрібні ноги. Коли страждає душа, перше, що йде до забуття, – тіло. Їсти, спати, рухатись – усе це видається настільки дурним, невідповідним моменту… Постарайся їсти. Регулярно і щось нормальне + вітаміни. Постарайся спати. Краще вночі (знаю, знаю, сусіда – неабиякий зараза). Якщо є можливість, ходи на йогу, до спортзалу, на танці, в басейн або ще кудись – ходи. Так, змусити себе важко. Можеш поплакати, зашнуровуючи кросівки 😉 Жити – це твоє завдання. А виживають – тілом.
