Одна з найкращих косметологинь у Полтаві Радміла Овчиннікова має вищу медичну освіту і працює в косметології вже майже шість років: займається естетичною та ін’єкційною косметологією, є фахівчинею з лазерної епіляції

Чому стоматологія стала трампліном у контурну пластику, як можна поєднувати материнство й бізнес, які слова чоловіка мотивували її на успіх, Радміла розказала в інтерв’ю.

Радміло, розкажіть про себе. Як Ви стали косметологинею?
На той час я нічогісінько не знала про контурну пластику губ, але вирішила, що ЗМОЖУ цього навчитись! Це і стало першим кроком у косметологію. Я закінчила навчання з контурної пластики в одній з найвідоміших шкіл Києва і повернулась у Полтаву з чітким уявленням того, чим я хочу надалі займатись у житті. Працювала у двох стоматологічних клініках та одночасно відвідувала курси з базової косметології, а після занять – бігла в салон краси на прийом; паралельно декілька днів на тиждень я виділяла на поїздку у своє рідне місто, куди мене запросили на роботу як косметолога-ін’єкціоніста. Приблизно півроку мені доводилося суміщати роботу стоматологинею і косметологічну діяльність. Згодом я завагітніла – і зрозуміла: треба вибирати щось одне. Безмежно вдячна своєму коханому чоловікові за підтримку і слова «Займайся тим, що приносить тобі задоволення, від чого ти кайфуєш і куди хочеш щодня повертатись». Тож сумнівів у мене не лишалось.
Я з животиком до останнього приймала дівчат; а потім почалась війна, і нам довелось їхати за кордон. Повернувшись, я не змогла більше місяця бути без роботи: знайшла кабінет і знову потихеньку розвиваю свої знання, приймаю чудових дівчат і чоловіків, відвідую семінари, презентації та отримую новий досвід роботи на себе.

Як Вам вдається поєднувати роботу – і догляд за двома маленькими синами?
Насправді весь секрет – у моєму власному бажанні поєднувати роботу й материнство. Я щиро захоплююсь жінками, котрі, як то кажуть, «усе встигають». Мій активний ритм заводить і стимулює постійно розвиватись, шукаючи ресурси для виконання задач. Я на зв’язку з пацієнтами 24/7, пишу, планую, кудись біжу, і паралельно я – Мама.
Моєму старшому синочку Матвійчику три роки, а маленькому Леву – один рік, вони – ті важливі маленькі люди, для кого я хочу бути прикладом і мотиваторкою. Я не ідеальна мама і не намагаюсь нею бути, просто відчуваю характери і природу хлопчиків та даю їм бути самими собою. З дітками пораємось удвох з коханим, бо в нашій родині ми – опора одне для одного. Татко глядить дітей вечорами й на вихідних. Він бере на себе всі клопоти і догляд за ними, може навіть шопінг улаштувати з хлопчиками. А я тим часом можу братися до улюбленої справи. У блозі можна часто побачити моїх дітей, адже я з ними майже постійно, іноді ми навіть на процедури ходимо разом. Дуже сподіваємось, що коли закінчиться війна, діти зможуть піти в садочок і кожен буде займатись своїми справами, а вечорами збиратимемось усі разом і розповідатимемо, як минув день.