Ви з багатодітної родини й маєте величезний досвід виступів, перемог на фестивалях та змаганнях разом з братами. Акробатика, хореографія, гімнастика. Навіть маєте титул «Мініміс». Але Ви не були задоволені своєю фігурою і прагнули її поліпшити. Які труднощі Ви зустрічали на своєму шляху до ідеальної ваги? Як Ваше дитинство та досвід боротьби із зайвою вагою вплинули на Ваше сприйняття себе та інших?

Так, дійсно, я з багатодітної родини, у мене чотири рідних брати і я – остання дівчинка. Два старших брати не пов’язані з культурою та спортом, а з Максимом і Данилом у нас було танцювальне тріо, різниця у віці між нами – три і два роки.

Мама ще з садочку зацікавилась тим, щоб нас відвести на танці та в спорт (це була її мрія, вона раніше сама танцювала), їй було важливо, щоб ми чимось займались, а не тинялись вулицями (це слова мами).

У дитячому садочку хореографиня сказала відвести хлопців на акробатику, а дівчинку – на гімнастику або аеробіку і всіх трьох віддати в народний дитячий колектив.

Пам’ятаю, як ми з мамою ходили по спортивних секціях і я вибирала, що більше мені подобається і де візьмуть. Раніше існував величезний конкурс і було важко потрапити, якщо в тебе немає природних даних. На аеробіку мене не взяли, сказали, що в мене слабкі гомілкостопи, а поверхом вище була художня гімнастика (мама одразу сказала, що у великий спорт ми не підемо, лише займатимемось для розтяжки та гнучкості тіла, розуміла й бачила мої дані, я була маленька на зріст і не тоненька), і мене взяли. Так у чотири роки я почала займатися гімнастикою й народними танцями. Усе дуже мені подобалось, але спорт цікавив більше.

У п’ять років я вже поїхала сама, без мами, в Одесу на свої перші змагання з художньої гімнастики, нічого не посіла, тоді й почала розуміти, що перемагають дівчата тоненькі, котрі мають бездоганні природні дані.

Мама мені багато пояснювала й розповідала, що не зможуть бути всі чемпіонками, що кожна дівчинка індивідуальна, спорт тебе загартовує, виробляє силу волі та характер.

У першому класі я почала брати участь у конкурсі «Мініміс», тільки на третій раз перемогла з акробатичним номером, тоді й почула від братів, що їм важко тримати мене.

Мій день був дуже завантажений: зранку – гімнастика, потім школа, а після школи ще й акробатика або танці. Ще залишався якийсь час на виконання домашнього завдання, а між цим треба було їсти і, як я тепер розумію, треба було збалансовано харчуватися за такої завантаженості, щоб організм отримував усі необхідні макро- та мікронутрієнти.

Але про яке ж збалансоване харчування могло йтися, коли я поверталась додому й іноді навіть не знала, що було в тій каструлі чи казані (посміхається). У великій сім’ї зубами не клацають, це дуже точно підходило під нашу сім’ю.

Згодом я почала формуватись як дівчина, тоді й настали найжахливіші мої роки. У дитячому ансамблі сказали, що мені треба схуднути на 20 кг, коли вага була 40. Я заходилась дізнаватись про різні дієти, і почались мої експерименти з тілом: худла, потім набирала ще більше – і так усе по колу. Чесно кажучи, не гадала, що через це у мене з’являться комплекси, але почала замикатись у собі, стала дуже сором’язлива й усі образи сприймала як нормальне. Коли набирала вагу, йшла на заняття – і знала, що будуть лаятись. Після цього знову худла, це було жахливо. Образи продовжувались, а я все більше ненавиділа себе й тих дівчат, котрі були худіші за мене.

Найжахливіше – коли мене порівнювали з худими дівчатами, це вплинуло в подальшому на моє навчання, роботу та й загалом на моє життя. Синдром самозванця не полишає мене й тепер, але я працюю з цим, і вже все набагато краще. Мої труднощі – це нерозуміння, як схуднути без шкоди для свого здоров’я і зберегти вагу, та при цьому мати здорове тіло й купу енергії.

Кожна людина індивідуальна, і порівнювати треба себе з собою вчорашньою, а не з іншими. Коли я зосередилась на собі, тоді й побачила великі зміни (посміхається). Я отримала звання кандидатки в майстри спорту з художньої гімнастики, переможниці конкурсу «Мініміс Бердянськ 2001», мене запросили на «Мініміс Україна», де я посіла 7-ме місце й отримала звання «Мініміс Талант», але все одно тренери і хореографи були незадоволені, завжди стояла проблема схуднути…